Діти - 1
Минулого тижня трапилось відвідати виставу "Чайка на ймення Джонатан". Подивитись її мені дуже рекомендував шанований мною львівський психіатр, в якого я проходжу навчальний курс танцювально-рухової психотерапії. Направду, я лишився вкрай задоволений побаченим. В першу чергу мене цікавили метафори, які актори передавали рухами, ритуали і нові можливості застосування декорацій (прапори, тканини-одяг, папір і паперові літачки та багато-багато іншого).
Та, як завжди, хочу написати я не про виставу загалом. Там був момент, коли зграя (мікросоціум) спочатку всіляку підносить, вихваляє, вітає і славить Джонатана, а потім це раптово зміняється груповим осміянням і вигнанням. І ось, що цікаво, доросле сприйняття цю суперечливу і взаємовиключну послідовність розуміє: "Ну, та, звичайно, спочатку похвалили, щоб потім ще прикріше тицьнути обличчям в багно. Все ясно". Дитина ж цього збагнути не може. В її сприйнятті, якщо вже хвалиш - отже, все оk, ти - супер, ти - молодець. А якщо ти не правий, то і сварити тебе мають одразу.
Діти до багатьох важливих етапів переходять через ігрову діяльність. І ось цей перехід від дитячого сприйняття реальності і справедливості, до цинічного дорослого, в моєму дитинстві теж ілюструвався грою. Суть: ти підходиш до когось, наприклад, з однокласників, гладиш його по голові, примовляючи: "Хороший-хороший", а потім даєш потиличника з вигуком: "Не звикай до ласки!"
Прикро, що деякі батьки використовують "дорослий" шаблон з виховною метою.
Та, як завжди, хочу написати я не про виставу загалом. Там був момент, коли зграя (мікросоціум) спочатку всіляку підносить, вихваляє, вітає і славить Джонатана, а потім це раптово зміняється груповим осміянням і вигнанням. І ось, що цікаво, доросле сприйняття цю суперечливу і взаємовиключну послідовність розуміє: "Ну, та, звичайно, спочатку похвалили, щоб потім ще прикріше тицьнути обличчям в багно. Все ясно". Дитина ж цього збагнути не може. В її сприйнятті, якщо вже хвалиш - отже, все оk, ти - супер, ти - молодець. А якщо ти не правий, то і сварити тебе мають одразу.
Діти до багатьох важливих етапів переходять через ігрову діяльність. І ось цей перехід від дитячого сприйняття реальності і справедливості, до цинічного дорослого, в моєму дитинстві теж ілюструвався грою. Суть: ти підходиш до когось, наприклад, з однокласників, гладиш його по голові, примовляючи: "Хороший-хороший", а потім даєш потиличника з вигуком: "Не звикай до ласки!"
Прикро, що деякі батьки використовують "дорослий" шаблон з виховною метою.