MOLODIST XL- день другий
Я могла б жити в кінотеатрі. Фільми цілодобово, з перервами на каву та їх обговорення. Проживання життя, кимось прописаного, кимось знятого, зіграного та змонтованого, але тобою осмислене. Я люблю тимчасово тікати в кіношну реальність.
За сьогодні передивилась три повні метри та конкурсну програму короткометражок, моталась між "Києвом" та "Жовтнем" та намагалась запам'ятати прізвища всіх режисерів.
Дивилась "Картагену" - фільм - відкриття "Молодості". Сподобалось. Просто, коли бачиш Марсо і Ламберта, якось підсвідомо розумієш, що фільм хороший...
Потім було норвезьке "Uno" 2004 року (це програма переможців FIPRESCI). По настрою дуже нагадує "Good life" (яке ми дивились в Голандії, і в "Uno" ми там теж регулярно грали). Люблю фільми, де нема натягнутої простоти життя, а є проблеми, питання та розбиті обличчя героїв. Не те щоб я дуже люблю розбиті обличчя... Просто іноді це краще ніж ненатурально зіграний хепі-енд.
Хоча Проскуріна, як на мене, у своєму "Перемир*ї" трохи перегнула з проблемами. Вийшло ну прямо дуже брутальне кіно, яке, тим не менше, варто подивитись. Хоча б тому, що воно конкретно відрізняється від звичних стандартів.
І про конкурсну програму... Сьогодні на ній було багато глядачів - всі місця, проходи і сходи були зайняті. І от ледь не кожен другий вважав своїм глядацьким обов*язком голосно сповістити, яку лажу зараз знімають. Навіть не знаю, що мене більше дратувало - це, голосне жування попкорну сусідкою чи розмови про кохання парочки попереду. І не те, щоб я кіноестет, проблема в тому, що, після подібних дій, я починаю думати про те, які всі козли, через це не встигаю читати субтитри і нічого потім не розумію. Ніколи не ходила на побачення в кіно. І якщо піду, то тільки якщо хлопець буде кіноманом, а не заглядатиме через кожні п'ять секунд в очі (затуляючи весь екран), голосно питаючи "Ну чому ти на мене зовсім не дивишся?" (Блін, невже не ясно - бо фільм цікаво подивитись!) і чіплятиметься з поцілунками на найцікавішому моменті.
Попри важкі обставини, мені сподобались роботи "Я, Гельмут" та "Мій невидимий друг". Анімацію "Ти поза грою" промальовували рік, може тому кінець якось не надто вдалий вийшов? Короткометражку "Стіни" за гомосексуальну тему критикували всі мої сусіди, тому маю стати на захист - як для третього курсу дуже навіть добре зняла дівчина!
Я б іще довго описувала враження, але треба писати есе Шендеровському.. Нічого, завтра знову буде нове кіно.
П.с. Правда вони шикарні?
За сьогодні передивилась три повні метри та конкурсну програму короткометражок, моталась між "Києвом" та "Жовтнем" та намагалась запам'ятати прізвища всіх режисерів.
Дивилась "Картагену" - фільм - відкриття "Молодості". Сподобалось. Просто, коли бачиш Марсо і Ламберта, якось підсвідомо розумієш, що фільм хороший...
Потім було норвезьке "Uno" 2004 року (це програма переможців FIPRESCI). По настрою дуже нагадує "Good life" (яке ми дивились в Голандії, і в "Uno" ми там теж регулярно грали). Люблю фільми, де нема натягнутої простоти життя, а є проблеми, питання та розбиті обличчя героїв. Не те щоб я дуже люблю розбиті обличчя... Просто іноді це краще ніж ненатурально зіграний хепі-енд.
Хоча Проскуріна, як на мене, у своєму "Перемир*ї" трохи перегнула з проблемами. Вийшло ну прямо дуже брутальне кіно, яке, тим не менше, варто подивитись. Хоча б тому, що воно конкретно відрізняється від звичних стандартів.
І про конкурсну програму... Сьогодні на ній було багато глядачів - всі місця, проходи і сходи були зайняті. І от ледь не кожен другий вважав своїм глядацьким обов*язком голосно сповістити, яку лажу зараз знімають. Навіть не знаю, що мене більше дратувало - це, голосне жування попкорну сусідкою чи розмови про кохання парочки попереду. І не те, щоб я кіноестет, проблема в тому, що, після подібних дій, я починаю думати про те, які всі козли, через це не встигаю читати субтитри і нічого потім не розумію. Ніколи не ходила на побачення в кіно. І якщо піду, то тільки якщо хлопець буде кіноманом, а не заглядатиме через кожні п'ять секунд в очі (затуляючи весь екран), голосно питаючи "Ну чому ти на мене зовсім не дивишся?" (Блін, невже не ясно - бо фільм цікаво подивитись!) і чіплятиметься з поцілунками на найцікавішому моменті.
Попри важкі обставини, мені сподобались роботи "Я, Гельмут" та "Мій невидимий друг". Анімацію "Ти поза грою" промальовували рік, може тому кінець якось не надто вдалий вийшов? Короткометражку "Стіни" за гомосексуальну тему критикували всі мої сусіди, тому маю стати на захист - як для третього курсу дуже навіть добре зняла дівчина!
Я б іще довго описувала враження, але треба писати есе Шендеровському.. Нічого, завтра знову буде нове кіно.
П.с. Правда вони шикарні?