я іду додому, опівнічниця, так повільно-повільно, час від часу зупиняюся серед вулиці, бо такі дні хочеться смакувати поволі. такі солодкі, тягучі, такі спокійні і стиглі, дні уявляються мені медовими динями і золотими грушами
( Read more... )
мені дісталися найпрекрасніші дєвочки на світі, хоч вони про це навіть не підозрюють, деякі про те, що вони найпрекрасніші, а деякі про те, що вони мені дісталися
( Read more... )
я набираю пост за постом, ретельно підбираючи слова, а зрештою закриваю вкладку. бо коли текст готовий - він раптом перестає бути потрібним
( Read more... )