Дежавю
А тепер про прекрасне. Набридло про жахіття - і думати, і читати, і писати.
Via sylnaivilna
Чудові фото Олени Бурковської (клікабельні). Пригадала своє старезне оповідання, вони наче і справді ілюстрації до нього.
Уривок із мого оповідання "Будинок"
"Отак я отримала купу сюжетів для нового тематичного портфоліо. Захопливо було тишком пробиратися всередину і фотографувати щілини і шмаття на стінах. Мою напівпідвальну комірку майже не пошкодили. Я залишила тут своє старезне металеве ліжко з матрацом на пружинах, бо воно нагадувало в'язничне, і ще багато мотлоху, який не хотілося забирати з собою. Сусіди теж подекуди позалишали різний непотріб, трухляві вицвілі крісла, кульгавий стіл і канапу-мурашник. Принести б сюди свічок і знімати вночі...Уявляю зловісні відблиски у великому дзеркалі з пощербленою рамою. Буває, блукаєш і шукаєш оригінальні кути зору для композицій, а вони ось тут, під ногами, зліва, справа і зверху... З такими думками виходжу, обережно пригинаючи голову, вдивляюся, щоб не перечепитися через уламки стіни чи не потрапити голими ногами у кропиву. Сонячне світло безжально блимає в обличчя, і я на мить намагаюся розслабити всі до одного м'язи… "
Другий уривок - "Не пам'ятаю, щоб раніше твоє обличчя набувало такого напрочуд довершеного виразу: легка втома і всеохоплюючий спокій. Чудовий, просто чудовий типаж. На жаль, ти чомусь ненавидів позувати для моїх фотографій, хоча і міг розглядати їх годинами. Хіба зараз що-небудь змінилося?"
PS. А ще вчора бачила чудовий щемкий фільм із ще_не_таким старим Робертом Редфордом і ще_дуже_юною Скарлетт Йоханссон. Вражаюче муві. Зараз пошукаю, як називається, і може, напишу трохи більше.