Коли людину "місять" втрьох "доблесні", коли ця людина зробила аж...нічого..., - то таке не забувається і, мабуть, ніколи не зітреться з пам'яті. Коли бачиш, що півроку твоїх силових вправ явно малувато. Коли розумієш, скільки насправді життя в тобі й скільки в інших людях. Коли той, кого мало не переїхали авто (навмисне), не жаліється тобі, а вже ( Read more... )

Тільки емоції. Під Новий рік спілкувалися (з білоруським другом) про цих людей. Хоч і зрозуміло було, що справа глуха. Ось так. Тепер - все. Для когось цей рік - сподівання, чекання на якісь події, звершення, а для когось став страшною крапкою. До речі, не вірю, що його скайп "зламався" "суто випадково" після тієї нашої розмови.

Люди, яких любиш, любила, які подобалися, до яких тягнуло, з якими хотілося просто бути.Зрештою, вони опиняються ніби через скло. Навіть не прозоре, а таке - у кольорових вітражах.У них народжуються діти. Життя триває, йде вперед, старе перемелюється.Осідає, як цей сьогоднішній повільний сніг.І відчуття, що не маєш до цього жодного стосунку.

Увечері, після читання віршів у несподівано більш ніж тісному колі, майже сімейній атмосфері, поверталася додому.. Потішило, що людям захотілося знайти "ту саму" гору - отже, надихнуло. Спускаючись у метро, почула що хтось грає на бандурі й співає. Звук сильний і гарний. Виконавець сидів на сходах. На ньому була косуха чи щось цього типу. Ніколи ( Read more... )

Одеса. Роки з три тому. Трамвай. На одній із зупинок заходить хлопець. Із тих, що продають-рекламують усякі дрібниці. Починає розповідати про товар. Російською. Один із пасажирів запитує: "А чому не державною мовою?" Чувак-продавець швидко почав виправдовуватися, що може і українською, і не тільки, і що знає взагалі-то кілька мов...Та довго це не ( Read more... )

:((
http://news.bigmir.net/entertainment/290720/

Ранкова яєшня не допомогла

Жаліються ті, хто знає, що до них прийдуть і пожаліють. Ті, кому нічого (нікого) чекати - просто мовчать про себе.

От і проголосували. Кажуть в народі, що, хто б не став президентом - однаково все піде до авторитаризму чи мало не до тоталітаризму. Комусь однаково, когось це доводить до ступору чи істерики. Є також люди, які просто не можуть жити без того, щоб проти чогось або когось протестувати. Це для них важливіше за роботу, за гроші, за їжу, може, й за ( Read more... )

Видався на диво вільний день.Коли можна поприбирати вдома.Сховати нарешті(!) літні плаття до шафи. Помедитувати. Згадати юність. Гучно ввімкнути Земфіру. Подумати, що її ні з ким не сплутаєш, що той настрій, який вона приносить - теж тільки її; що немає в ній якоїсь робленої дєвучковості, чим гіршить багато хто на естраді і не тільки, відсутнє ( Read more... )