Коротко про сьогодні. Добре, що не поїхала і навіть не дивилася трансляцію Віча. Лише записи. Ну що ж, якщо "за 5 хвилин" міський голова буде й далі в такому репертуарі, то до кінця свою каденцію явно не добуде. Але це хай уже кияни з ними розбираються, як і з усіма тими, кого понавибирали.
У мене ж ці години минули в творчому середовищі. Говорили (серед іншого) про кримських випускників - із Ялти - які заспівали гімн України на останньому дзвонику. З'ясувалося, я знаю людину, одна з яких стояла біля витоків української школи в цьому місті. Як спочатку там організовували перший український клас - пройшлися по домівках українців і набрали дітей. Як шукали там вчительку для них, яка тоді була студенткою останнього курсу педагогічного, з нею поговорили - вона погодилася, почала працювати, перевівшись заради цього на заочне відділення. І як потім натхненниці цього задуму за кілька років показували фото: дивіться, ось ваші "похресники", уже в 7-му класі!
А ще сьогодні дізналася про смерть однієї людини - це сталося ще у травні. Ніколи б не подумала.
...А ще. А ще сьогодні вночі я дуже довго не спала. Спілкувалася, дізналася, що в мене нібито дехто починає віртуально закохуватися на відстані. Такого ще не було. Застерегла від такого, порадила не поспішати й добре подумати.