Після тюрми Тимошенко поїхала спочатку на Грушевського. Дивилася я на це у трансляції, а думала - про інше.
Туди, на Грушевського, під час затишшя я приїжджала, щоб хоч якось підтримати хлопців
http://vzahalinijak.livejournal.com/549667.html . Говорила з самооборонівцями, годувала з рук. Неподалік від їхнього кордону точилися жвава суперечка. Чоловік - середнього чи трохи старшого віку - та хлопець у камуфляжі й чорній балаклаві на обличчі (який під час дискусії сказав, що йому 32 роки). Старший чоловік покладав великі сподівання на Юлю, захоплювався нею, стверджував, що якби вона була на волі - усе відбувалося б інакше, у її жертовності й патріотизмі - впевнений, вірить, що та, не замислюючись, віддала б життя за Україну. Хлопець у масці був більш поміркований: застерігав від таких лідерів, зважаючи на їхні характер і амбіції. Старший чоловік запитав опонента про його вік, про те, чи був той на попередньому майдані та зауважив, що йому до таких постатей, як Юля, треба ще дорости.
У дискусію не втручалася. Була, як і кілька інших людей, просто слухачем. Проте більше я довіряла хлопцеві в масці. За два дні почалася кривава м'ясорубка. Не знаю, чи вижив хлопець, не знаю його імені, не бачила навіть обличчя.
Юля прибула по тому. Хай не здорова, та жива. На місце тієї дискусії.