Цукерки й несподіванки
Хай нині буде відмінне за тональністю. Відмінне - за інше раніше написане.
За біганиною не відразу усвідомила. Що вперше у моєму такому-розтакому житті ввечері так званого дня закоханих була саме з тією людиною...Багато що не так, як хотілося б, і без можливості побути сам-на-сам, - але хай навіть так.
Напередодні ж, того самого вечора, але більш раннього, сталася ще одна дивовижа. За кілька днів до того взяла участь в ініціативі написання листа підтримки активістам на Майдан. 14 лютого волонтери мали роздрукувати послання та роздавати...Свою "валентинку" підписала справжнім ім'ям. Сиджу на роботі, час від часу подумуючи, як там акція, цікаво, хто ж одержав...Чомусь уявлявся "афганець" із Криму, років 50...Наприкінці робочого дня одержую повідомлення у соцмережі... Хлопець не полінувався розшукати і повідомити, що лист дійшов. Значно молодший, хмельничанин. Трохи полистувалися. Хоч і була сьогодні на Майдані, але не зустрілися-розвіртуалилися. Проте є варіант, що й бачилися-перетиналися, але не впізналися.
Тим часом купила кілька книжок і завезла до бібліотеки...На Грушевського - цікаво. Не скрізь можна пройти. Спецпризначенців відтіснили ближче до будівлі Кабміну. Самооборонівці зі щитами влаштували свій кордон. Незвично було бачити у такій ролі не закляклих ВВ-шників чи "беркутівців". Самооборонівців вирішила пригостити цукерками, по одній кожному. Деякі казали, що у них вже повні кишені цукерок, обідати не захочеться. Брали майже всі. І навіть за цю коротку мить кожен встигав виявити свій характер. Які різні, цікаві, чудові. Запитували, чи маю подруг, щоб приводила. Цей - сиплим голосом подякував - застудився чи зірвав його... Один (найхитріший, мабуть, "розвів" на годування з рук). Сказав, що руки в нього зайняті, тримає щит (але ж щит можна було опустити і поставити!), попросив, аби зняла обгортку і поклала цукерку йому в рота, додавши, що з таких рук їсти приємно. Зняв балаклаву і прийняв десерт. Багато хто бажав мені здоров'я і робив компліменти.
А ще неподалік склали у купку знайдені на барикадах гільзи, кільця від гранат, кУльки... Усе те, чим стріляли. Це добро охороняв один із самооборонівців, який усім казав, що можна дивитися, фотографувати, але не можна брати "на сувеніри". Ось так і дивилися.
Від емоцій навіть втомилася. Далі все буде.
За біганиною не відразу усвідомила. Що вперше у моєму такому-розтакому житті ввечері так званого дня закоханих була саме з тією людиною...Багато що не так, як хотілося б, і без можливості побути сам-на-сам, - але хай навіть так.
Напередодні ж, того самого вечора, але більш раннього, сталася ще одна дивовижа. За кілька днів до того взяла участь в ініціативі написання листа підтримки активістам на Майдан. 14 лютого волонтери мали роздрукувати послання та роздавати...Свою "валентинку" підписала справжнім ім'ям. Сиджу на роботі, час від часу подумуючи, як там акція, цікаво, хто ж одержав...Чомусь уявлявся "афганець" із Криму, років 50...Наприкінці робочого дня одержую повідомлення у соцмережі... Хлопець не полінувався розшукати і повідомити, що лист дійшов. Значно молодший, хмельничанин. Трохи полистувалися. Хоч і була сьогодні на Майдані, але не зустрілися-розвіртуалилися. Проте є варіант, що й бачилися-перетиналися, але не впізналися.
Тим часом купила кілька книжок і завезла до бібліотеки...На Грушевського - цікаво. Не скрізь можна пройти. Спецпризначенців відтіснили ближче до будівлі Кабміну. Самооборонівці зі щитами влаштували свій кордон. Незвично було бачити у такій ролі не закляклих ВВ-шників чи "беркутівців". Самооборонівців вирішила пригостити цукерками, по одній кожному. Деякі казали, що у них вже повні кишені цукерок, обідати не захочеться. Брали майже всі. І навіть за цю коротку мить кожен встигав виявити свій характер. Які різні, цікаві, чудові. Запитували, чи маю подруг, щоб приводила. Цей - сиплим голосом подякував - застудився чи зірвав його... Один (найхитріший, мабуть, "розвів" на годування з рук). Сказав, що руки в нього зайняті, тримає щит (але ж щит можна було опустити і поставити!), попросив, аби зняла обгортку і поклала цукерку йому в рота, додавши, що з таких рук їсти приємно. Зняв балаклаву і прийняв десерт. Багато хто бажав мені здоров'я і робив компліменти.
А ще неподалік склали у купку знайдені на барикадах гільзи, кільця від гранат, кУльки... Усе те, чим стріляли. Це добро охороняв один із самооборонівців, який усім казав, що можна дивитися, фотографувати, але не можна брати "на сувеніри". Ось так і дивилися.
Від емоцій навіть втомилася. Далі все буде.