Суботній "букет"
Що за мода така - підходити ззаду й лоскотати? Особливо, коли в тебе зайняті руки. (Я саме допомогала роздавати газети й інформаційні листівки). Втім, до цієї звички - вже звикла, як і до всього його тепла. Це вражає: рівно рік тому - ледь вирізняла його з натовпу, сьогодні - він сам шукає, щоб обняти і запитати, як справи.
Довелося стати захисницею. Ангелом-охоронцем. У нього багато біди, а я так мало чим можу зарадити. Його вдячність - відчуваю.
Після нічної робочої зміни, невиспаний і голодний, прийшов охороняти громадську акцію. Вражає ця сила волі. Був місцевий автомайдан, "навідування в гості", потім затвердження складу місцевої Народної Ради (головне, що ті, хто не прийшов туди - висловити свої претензії до кандидатів, сказати свої конструктивні пропозиції або ж долучитися самому, тепер довго і нудно будуть обурюватися і тролити в Інтернеті у стилі "чув дзвін, та не знаю, де він"). Сподіваюся, всі труднощі поборемо, а критикани саморозчиняться з часом.
Тепер я вдома. Схвильована. Відчуваю, що треба трохи відпочити. Радію двом вихідним (один із яких уже майже минув). Що ж, треба побути в тиші та розкласти думки по поличках.
Довелося стати захисницею. Ангелом-охоронцем. У нього багато біди, а я так мало чим можу зарадити. Його вдячність - відчуваю.
Після нічної робочої зміни, невиспаний і голодний, прийшов охороняти громадську акцію. Вражає ця сила волі. Був місцевий автомайдан, "навідування в гості", потім затвердження складу місцевої Народної Ради (головне, що ті, хто не прийшов туди - висловити свої претензії до кандидатів, сказати свої конструктивні пропозиції або ж долучитися самому, тепер довго і нудно будуть обурюватися і тролити в Інтернеті у стилі "чув дзвін, та не знаю, де він"). Сподіваюся, всі труднощі поборемо, а критикани саморозчиняться з часом.
Тепер я вдома. Схвильована. Відчуваю, що треба трохи відпочити. Радію двом вихідним (один із яких уже майже минув). Що ж, треба побути в тиші та розкласти думки по поличках.