Останні 5 днів - нереальне напруження, сплю зовсім мало. Зрозуміло, не відпочиваю. Завтра буде хоча б зміна навколишньої картинки. Вирушаю до Ніжина з раннього ранку. Треба зробити ще один ривок, мобілізуватися. Зайшла сьогодні в кафе пообідати. Витираю губи серветкою. Дивлюся: не схоже на буряковий салат. А це кров із носа. Круто.
Цілий день нІкуди дітися від новин і розмов про дніпропетровські вибухи. Сил хоч якось реагувати на це - просто немає.
Ось так все дивно.