Наче "здрастє" серед ночі-2
...Дуже швидко розмова перейшла до запитань, чи не хочу я з ними затриматися, піти куди-небудь - «на пиво». Відповіла, що не п’ю. А до того ж, знаєте, мій хлопець - дуже ревнивий. На запитання, чому ж він не зі мною, розповіла, дотримуючись легенди, що зараз він у відрядженні в іншому місті. Однак чуваки продовжували насідати з запитаннями, чи влаштовує мене мій хлопець, і знову - чи не погодилася б я з ними піти, тепер уже - до піцерії. Соррі, кажу, але після шостої вечора не їм та й іншим не раджу. Співрозмовники здивувалися. Та натиску не зменшили. Навіть навпаки. Реально запахло смаженим. І не піцою.
Вони вже по черзі намагалися мене обійняти. Я твердо, але ще не агресивно, відсторонювала ці «граблі». Не нервувалася. Тихенько пропрацьовувала у голові варіанти: а якщо не відпускатимуть, намагатимуться триматися силою, якщо збісяться, якщо переслідуватимуть…Згадувала прийоми, яких вчив дядечко Морок. На крайній випадок. Також, думала я, можна буде дуже швидко зателефонувати братові, попросити, щоб під’їхав кудись, зустрів…Однак, на щастя, далі за словесну дуель не пішло.
Теми для розмов у двох веселих друзів швидко вичерпалися. Я усіма силами доводила, що не вживаю горілки, пива, коньяку, не їм пізно ввечері, тим паче у сумнівних закладах, вірна своєму хлопцеві, який мене цілком влаштовує і на жодні побачення з попутниками ні зараз, ні наступного дня йти не збираюся, та й взагалі веду дуже добропорядний, здоровий, екологічно чистий спосіб життя. Очі в них були квадратні. Мабуть, вперше у житті бачили такий екземпляр. Проте, не полишаючи надії все ж вмовити мене, наполегливо запрошували вже «по другому колу» випити з ними - то пива, то горілки, то коньяку…На що знову було - «ні, ні, ні».
Вони вже по черзі намагалися мене обійняти. Я твердо, але ще не агресивно, відсторонювала ці «граблі». Не нервувалася. Тихенько пропрацьовувала у голові варіанти: а якщо не відпускатимуть, намагатимуться триматися силою, якщо збісяться, якщо переслідуватимуть…Згадувала прийоми, яких вчив дядечко Морок. На крайній випадок. Також, думала я, можна буде дуже швидко зателефонувати братові, попросити, щоб під’їхав кудись, зустрів…Однак, на щастя, далі за словесну дуель не пішло.
Теми для розмов у двох веселих друзів швидко вичерпалися. Я усіма силами доводила, що не вживаю горілки, пива, коньяку, не їм пізно ввечері, тим паче у сумнівних закладах, вірна своєму хлопцеві, який мене цілком влаштовує і на жодні побачення з попутниками ні зараз, ні наступного дня йти не збираюся, та й взагалі веду дуже добропорядний, здоровий, екологічно чистий спосіб життя. Очі в них були квадратні. Мабуть, вперше у житті бачили такий екземпляр. Проте, не полишаючи надії все ж вмовити мене, наполегливо запрошували вже «по другому колу» випити з ними - то пива, то горілки, то коньяку…На що знову було - «ні, ні, ні».