Страшне слово "ремонт" трохи відпустило мене і тут виявилося, що на календарі - зима. Снігу було навіть під вікнами повно і далі чекати не мош було. Стартували разом з
irishhighlander нічним раховозом о 3.30. Їхалося спокійно.
Дядько, який продавав квитки, ще до Ворохти наклюкався так, що підпирав головою повітря. Блокнот випав на середину проходу, Міша його переставив на лавку, аби похмілля чувакові не обтяжувалося потоптаним документом.
Ми спочатку планували поєднати туризм з катанням і заночувати у наметі. Потім цю думку було відкинуто і заночували у готелі "Юлія "У Олега". До мене це словосполучення доходить важко, але годували там добре :) 50 метрів від "Шовкової Косиці" додавали зручності: далеко ходити не потрібно було.
Сніг був чудовим. Особливо у неділю зранку, за свіжими ретраковими слідами кататися було люкс. Під обід верхній шар трохи підмерз, стало трохи жорсткіше, але то дрібниці. Душа розгорнулася і ше досі не згорнулася :)
На зупинці "Свидовець" було, мабуть, під -20, мороз щипав носи. Пробували грітися під прожектором, але чомусь не допомагало.
Назад поїхали коломийським дизелем. Тут нас чекала культурна несподіванка: квитки продавала молода дівчина, охайно вдягнута і твереза!! Слава коломийським залізничним лініям, усіх франківських пияків - на курси у Коломию! :) Потім був ше московський потяг і -11 у Франківську, після Свидовця - літо. Хочу назад.