Індія
Два тижні майже щоденних переїздів промайнули майже непомітно. Було цікаво це все побачити. Тепер мене є цілий склад вражень та фотографій. Але признатися чесно, я вже чекала коли це закінчиться. Щоб жити на одному місті, самій розпоряджатися своїм часом та харчуванням.
Що мені найбільше запамяталося? Це перший день на океані. Коли я була вже така стомлена від переїздів, що нічого не хотілось. Але коли побачила його..Океан... І хвильки... Я не дивлячись на те, що забула нижню частину купальника, і на те, що зазвичай зовсім не фанатію купанням... Не змогла встояти на березі і полізла в воду в штанах. І ні разу не пожаліла. Цей момент залишиться в мені. Я ніби відігрілася в тих хвильках і зарядила свою давно розряджену батарейку. І знову змогла посміхатися. Навіть фото моє з того дня для мене енергетичне. Дивлюсь на нього і заряджаюся.
Індія переповнена контрастами. Багаті та бідні. Новітні технології та занепад. Сміття, забруднення річок з одного боку і повсякденна естетика як одягу, так і будівель, прикраса узорами та прапорцями з іншого. Запахи - приємні аромамасла з одного боку і запах туалету з іншого. І люди... Такі привітні і гостинні з одного боку, і так бажаючі надурити іноземців з іншого боку.
І от я у Делі. Хоч я ніби мала двотижневу підготовку, та перший день тут мене таки приголомшив. Мене двічі надурили при купівлі сім карточки та за проїзд на рікші, поміняли гроші з поганим курсом та дали три зіпсуті банкноти, які ніхто не хоче приймати. І це все в один день. А ще - твостий шар смогу над містом, що вразив мене ще з літака. Тут не буває блактиного неба. І дихати важко. Іноді хочеться кашляти і першить у горлі. А ще - це величезне місто, широченні і довжелезні вулиці, і купа-купа транспорту. Навідміну від південної Індії - тут крім рікш, корів і мотоциклів також багато звичайних машин. І всі вони звісно кожної секунди бібікають. Бо правил дорожнього руху немає. І кожен робить себе помітним бібіканням. :)
Таким зустрів мене Делі. Мені чесно кажучи хотілося тікати, коли яувляла, що тут мені бути ще 6 тижнів...
Але оскільки це країна контрастів, то звісно не обійшлось і без іншої сторони. Привітні люди, що хочуть допомогти на вулицях. Продавець сім-карток, від якого я узнала яка справжня ціна картки, навіть подзвонив зі свого номера тим хто мене надурив (та вони віддавати не хотіли бо казали що весь надприбуток забрав водій собі що мене привіз). В туристичній інформації - безкоштовна консультація по туристичним місцям і куди піти, безкоштовна пляшка води (при бажанні чай, кава теж). Ну і мої дві сусідки - теж чудові дівчата. Вчать мене готувати індійську їжу, допомагають зорієнтуватися в місті і в цінах. Та на жаль багато працюють, тому не можуть зі мною скрізь ходити.
Основні уроки, що я поки що засвоюю тут:
- Боротьба з гординею. Увідноснення. Перестати сприймати себе як месію, що спасає світ своїми принципами. Зійти з пєдесталу. Признати, що я нічим не краща за інших. Нічим не святіша. О. знає про що я. "Время, место и обстоятельства".
- Уважність і усвідомленість. Бути в моменті зараз. І тоді не надурять. Є купа прекрасних людей навколо. Якщо дивитися з відкритими очима.
- Відповідальність за свої дії, вихід з ролі жертви. Коли я сама себе дозволила надурити - я сама винна. Якщо я сама заплатила запропоновану суму - це не крадіжка. Це звичайний перетин попиту і пропозиції.
Що мені найбільше запамяталося? Це перший день на океані. Коли я була вже така стомлена від переїздів, що нічого не хотілось. Але коли побачила його..Океан... І хвильки... Я не дивлячись на те, що забула нижню частину купальника, і на те, що зазвичай зовсім не фанатію купанням... Не змогла встояти на березі і полізла в воду в штанах. І ні разу не пожаліла. Цей момент залишиться в мені. Я ніби відігрілася в тих хвильках і зарядила свою давно розряджену батарейку. І знову змогла посміхатися. Навіть фото моє з того дня для мене енергетичне. Дивлюсь на нього і заряджаюся.
Індія переповнена контрастами. Багаті та бідні. Новітні технології та занепад. Сміття, забруднення річок з одного боку і повсякденна естетика як одягу, так і будівель, прикраса узорами та прапорцями з іншого. Запахи - приємні аромамасла з одного боку і запах туалету з іншого. І люди... Такі привітні і гостинні з одного боку, і так бажаючі надурити іноземців з іншого боку.
І от я у Делі. Хоч я ніби мала двотижневу підготовку, та перший день тут мене таки приголомшив. Мене двічі надурили при купівлі сім карточки та за проїзд на рікші, поміняли гроші з поганим курсом та дали три зіпсуті банкноти, які ніхто не хоче приймати. І це все в один день. А ще - твостий шар смогу над містом, що вразив мене ще з літака. Тут не буває блактиного неба. І дихати важко. Іноді хочеться кашляти і першить у горлі. А ще - це величезне місто, широченні і довжелезні вулиці, і купа-купа транспорту. Навідміну від південної Індії - тут крім рікш, корів і мотоциклів також багато звичайних машин. І всі вони звісно кожної секунди бібікають. Бо правил дорожнього руху немає. І кожен робить себе помітним бібіканням. :)
Таким зустрів мене Делі. Мені чесно кажучи хотілося тікати, коли яувляла, що тут мені бути ще 6 тижнів...
Але оскільки це країна контрастів, то звісно не обійшлось і без іншої сторони. Привітні люди, що хочуть допомогти на вулицях. Продавець сім-карток, від якого я узнала яка справжня ціна картки, навіть подзвонив зі свого номера тим хто мене надурив (та вони віддавати не хотіли бо казали що весь надприбуток забрав водій собі що мене привіз). В туристичній інформації - безкоштовна консультація по туристичним місцям і куди піти, безкоштовна пляшка води (при бажанні чай, кава теж). Ну і мої дві сусідки - теж чудові дівчата. Вчать мене готувати індійську їжу, допомагають зорієнтуватися в місті і в цінах. Та на жаль багато працюють, тому не можуть зі мною скрізь ходити.
Основні уроки, що я поки що засвоюю тут:
- Боротьба з гординею. Увідноснення. Перестати сприймати себе як месію, що спасає світ своїми принципами. Зійти з пєдесталу. Признати, що я нічим не краща за інших. Нічим не святіша. О. знає про що я. "Время, место и обстоятельства".
- Уважність і усвідомленість. Бути в моменті зараз. І тоді не надурять. Є купа прекрасних людей навколо. Якщо дивитися з відкритими очима.
- Відповідальність за свої дії, вихід з ролі жертви. Коли я сама себе дозволила надурити - я сама винна. Якщо я сама заплатила запропоновану суму - це не крадіжка. Це звичайний перетин попиту і пропозиції.