Альтернативщики-2
Ранее выкладывала на Афтершоке, теперь положу здесь.
В продолжение вот этого поста - здесь напишу о том, как Польша становилась великой вновь. Разумеется, это был сарказм, если кто не понял.
Есть две основные парадигмы развития цивилизации, причём любой. Первая - «Быть, а не казаться». Думаю, с этим понятно, расшифровка не требуется. И вторая - «Казаться, а не быть». Тут тоже сложностей с пониманием сути возникнуть не должно. По первому пути цивилизация идёт, когда у неё всё в порядке с базисом (экономикой) и надстройкой (политикой и прочим). А по второму - когда и базис в трубе, и политическая надстройка либо неадекватна, либо находится под контролем извне. Польша в данный момент представляет собой типичный второй тип - эдакую лягушку, которая пытается надуться до размеров быка. Причём, надувается она не сама, прошу прощения за неделикатный намёк :) Про дотационную экономику было сказано в первой части, повторять не стоит. И про внешнее управление не стоит, это старинная польская традиция такая - быть чьей-то марионеткой. Поговорим о последствиях такой, с позволения сказать, политики.
Приближается 80-летие начала Второй мировой. Официального её начала, если быть точным в формулировках, но об этом нюансе чуть позже. Польша, подвергшаяся 1 сентября 1939 года нападению прежнего союзника - Германии - принимает у себя гостей со всей Европы и даже из-за океана. Если внимательно посмотреть на состав приглашённых, то, во-первых, там нет России (главного победителя нацизма), а во-вторых, присутствует весь паноптикум подстрекателей и прямых виновников этой войны. Я уже молчу о том, что сомнительная честь фактического начала этой самой войны принадлежит не только Германии (аннексия Судет и раздел Чехословакии), но и Польше: эпизод с захватом Тешинской области (https://topwar.ru/6015-dva-hischnika-polsha-i-germaniya-protiv-chehoslovakii.html) в Варшаве сегодня предпочитают не вспоминать. Ну, подумаешь, отхватили кусок территории у соседа, находясь в военно-политическом союзе с Гитлером, с кем не бывает… Ещё эпичнее выглядел план нападения Польши на СССР (https://nornegest.livejournal.com/647236.html).
В статье о Тешинской области есть примечательная цитата: «В докладе 2-го отдела (разведывательный отдел) главного штаба Войска Польского (в декабре 1938 года) говорилось буквально следующее: «Расчленение России лежит в основе польской политики на Востоке... Поэтому наша возможная позиция будет сводиться к следующей формуле: кто будет принимать участие в разделе. Польша не должна остаться пассивной в этот замечательный исторический момент». Поэтому главная задача поляков состоит в том, чтобы заранее хорошо подготовиться к этому. Главная цель Польши - «ослабление и разгром России…»
Насладились полётом стратегической мысли? Более того, польское руководство тогда вполне адекватно оценивало свои силы, и надеялось, как в случае Чехословакии, на «братскую помощь» нацистской Германии при полном молчании коллективного запада. Это, кстати, после того, как сами, грубо говоря, «кинули» Францию, с которой был договор. В случае нападения на одну из сторон вторая сторона обязалась вступить в войну против агрессора. Германия открыто озвучивала планы нападения на Францию. Польша прямым текстом заявила, что исполнять договор с какими-то ничтожными французами не собирается. Фактически Польша предала Францию, чтобы вместе с Германией грабить СССР… Хорошие союзники, правда? В Берлине тоже решили, что такие союзники им ни к чему, и вот тогда случилось 1 сентября 1939 года.
Франция с Англией предсказуемо самоустранились. И поляки стали рисовать жалобные картинки вроде этой:
«Англия! Это ты сделала!» - восклицает несчастный поляк, указывая на не менее несчастную Польшу. Как по мне, стоило бы подписать картинку иначе: «А нас за шо?» Не имею оснований испытывать симпатии к Англии, но в данном случае милорды были правы. После эпичного «кидка» Франции они прикинули расклады и решили, что постоянно предающий союзник им тоже ни к чему. Тем более, что немецкий дранг нах остен вполне соответствовал их планам, а суетящаяся Польша в качестве игрока могла только помешать.
Польская «ылита» и тогда не понимала, что является не субъектом, а объектом политики, и сейчас отказывается это понимать. Её использовали как запал к большой европейской войне, а потом списали, как отработанный материал.
Сейчас ситуация в мире во многом напоминает конец тридцатых годов. И тогда прошло десятилетие после первой волны кризиса. И тогда Россия в формате СССР была плохая - потому что большевики - и сейчас тоже плохая - потому что Россия. Собственно, с конца 1917 года коллективный запад и не скрывал, что хотел бы «справедливо распределить» (то есть в свою пользу) ресурсы, над которыми расположилась Россия. В 90е это почти удалось. Но, как говорится, «почти» не считается, а с кризисами надо что-то делать. Законсервировать нынешнюю систему не получится, так как успешно развиваться она может только экстенсивным методом. Проще говоря, захватом новых рынков и ресурсов. А земной шарик не бесконечен, и западная система предсказуемо упёрлась в его естественные границы. На горизонте замаячил призрак суперкризиса, выход из которого глобалистской верхушке видится, как и восемьдесят лет назад, в большой войне. Сжечь в ней конкурентов и собственное «лишнее» население, а заодно красиво пограбить, стало для глобалистов идеей фикс. Прямо как в анекдоте: «Сэр, над нашими нефтяными месторождениями обнаружены какие-то страны!» В прошлый раз же получилось, почему не получится в этот? Правда, снова Россия мешает - и как вернувшийся на глобальную политическую арену игрок, и как «какая-то страна над нашими месторождениями».
Но пока коллективный запад ещё пытается как-то сохранять лицо. Ещё не комильфо нападать первыми, причём на порядочную страну. Будущую жертву нападения нужно представить эдаким Мордором, скопищем орков-людоедов, которые вот-вот, как выражаются в сети, «зохавают» весь мир. И в то же время будущая жертва должна быть обрисована колоссом на глиняных ногах, который падёт от первого же согласованного удара «светлых эльфов». О русофобской истерике в западной прессе говорить не буду, и без меня достаточно сказано. Но альтернативная история, в которой нет места России ни в каком виде, уже пишется. Выходка польской «ылиты», когда на годовщину начала Второй мировой зовут всех её виновников и не зовут победителя, - одна из глав этой альтернативки.
Нам, с одной стороны, повезло, что западные элиты не едины. Не едины даже чисто американские элиты, делясь в первом приближении на промышленников (националистов) и финансистов (банкстеров-глобалистов), и далее по нисходящей на более мелкие группировки и кланы. С другой стороны, наша проблема в том, что восточноевропейскими лимитрофами рулят сейчас именно глобалисты. А они представляют власть финансового капитала. Да, ту самую, которая по Димитрову и есть фашизм. Цитирую: «Фашизм - это не надклассовая власть и не власть мелкой буржуазии или люмпен-пролетариата над финансовым капиталом. Фашизм - это власть самого финансового капитала».
Вот так посмотришь на польские в частности и западные вообще «альтернативно логичные» поступки, и поверишь, что папаша Мюллер, у которого все были под колпаком, успел на золото нацистской партии наплодить духовных деток, будучи в бегах после войны. Если серьёзно, то фашизм вненационален, и является в химически чистом виде продуктом именно европейской цивилизации. Британская королевская фамилия тоже зиговала, если кто не в курсе, пока на английские города не посыпались германские бомбы. А уж Польша-то и вовсе собиралась делить добычу на пару с Адольфом Алоизиевичем. Так что не стоило бы гоноровым панам выставлять себя невинной жертвой агрессии.
СССР отдал за освобождение Польши от нацистской оккупации около 600000 жизней. А «польское правительство в Лондоне» готовило Варшавское восстание с единственной целью: застолбить за собой столицу и заявить о своей легитимности, чтобы на чужом горбу въехать в рай переговорного процесса между СССР, США и Британией. Но, как обычно, когда за дело берутся польские «ылитарии», что-то пошло не так. О планах лондонских сидельцев, скорее всего, ещё в июле 44го каким-то образом стало известно в Москве, и после операции по освобождению Вильнюса принимавших участие в операции АКовцев разоружили. Учитывая «плохую кредитную историю» Польши в качестве чьего-либо союзника, это вполне объяснимый поступок.
Так что фантастическая, непрошибаемая неблагодарность Польши не есть что-то иррациональное. Фантомные боли несостоявшейся империи, страдающей завистью ко всем, кто хоть немного успешнее. И - да - пока польские обыватели пишут что-то вроде «мы в этом НАТО ещё наплачемся за москалями», а некоторые даже за свой счёт восстанавливают памятники советским солдатам, «ылита» продолжает концерт в своём репертуаре. Ненависть к тем, кто за поляков умирал, и целование взасос с бандеровцами, которые поляков убивали. Потому что так сказал «белый господин».
Ничего. Это тоже лечится. История - суровый доктор.
P.S. Пока писала статью, попался знаковый материал: https://colonelcassad.livejournal.com/5207547.html . По стопам Украины - прямиком в ад, на поиски дна.
P.P.S. Вдогонку - ещё один примечательный материал: https://regnum.ru/news/polit/2691914.html . Гиена Европы не любит, когда ей напоминают о том, что она - гиена Европы.
Под катом - для украиноязычных.
У продовження ось цього поста - тут напишу про те, як Польща робилася великою знову. Зрозуміло, це був сарказм, якщо хтось не зрозумів.
Є дві основні парадигми розвитку будь-якої цивілізації. Перша - «Бути, а не здаватися». Думаю, з цим зрозуміло, розшифровувати не потрібно. І друга - «Здаватися, а не бути». Тут теж складнощів з розумінням суті не повинно виникнути. По першому шляху цивілізація йде, коли у неї все гаразд з базисом (економікою) і надбудовою (політикою та іншим). А по другому - коли і базис в халепі, і політична надбудова або неадекватна, або знаходиться під контролем ззовні. Польща в даний момент є типовим другим типом - таке собі жабеня, яке намагається надутися до розмірів бика. Причому, надувається воно не самостійно, прошу вибачення за неделікатний натяк :) Про дотаційну економіку було сказано в першій частині, повторювати не варто. І про зовнішнє управління не варто, це старовинна польська традиція така - бути чиєюсь маріонеткою. Поговоримо про наслідки такої, з дозволу сказати, політики.
Наближається 80-річчя початку Другої світової. Офіційного її початку, якщо бути точним у формулюваннях, але про цей нюанс трохи пізніше. Польща, яка зазнала 1 вересня 1939 року нападу колишнього союзника - Німеччини - приймає у себе гостей з усієї Європи і навіть з-за океану. Якщо уважно подивитися на склад запрошених, то, по-перше, там немає Росії (головного переможця нацизму), а по-друге, присутній весь паноптикум підбурювачів і прямих винуватців цієї війни. Я вже мовчу про те, що сумнівна честь фактичного початку цієї самої війни належить не тільки Німеччини (анексії Судетів і поділ Чехословаччини), але і Польщі: епізод з захопленням Тешинської області (https://topwar.ru/6015-dva-hischnika-polsha-i-germaniya-protiv-chehoslovakii.html у Варшаві сьогодні намагаються не згадувати. Ну, то таке, відрізали шматок території у сусіда, перебуваючи у військово-політичному союзі з Гітлером, з ким не буває... Ще більш епічно виглядав план нападу Польщі на СРСР (https://nornegest.livejournal.com/647236.html).
У статті про Тешинську область є примітна цитата: «У доповіді 2-го відділу (розвідувальний відділ) головного штабу Війська Польського (у грудні 1938 року) йшлося буквально наступне: «Розчленування Росії лежить в основі польської політики на Сході... Тому наша можлива позиція зводитиметься до наступної формули: хто братиме участь у розділі. Польща не повинна залишитися пасивною в цей чудовий історичний момент". Тому головне завдання поляків полягає в тому, щоб заздалегідь добре підготуватися до цього. Головна мета Польщі - «ослаблення і розгром Росії…»
Насолодилися величчю стратегічної думки? Більш того, польське керівництво тоді цілком адекватно оцінювало свої сили, і сподівалося, як у випадку Чехословаччини, на «братню допомогу» нацистської Німеччини при повному мовчанні колективного заходу. Це, до речі, після того, як самі, грубо кажучи, "кинули" Францію, з якою був договір. У разі нападу на одну зі сторін друга сторона зобов'язалася вступити у війну проти агресора. Німеччина відкрито озвучувала плани нападу на Францію. Польща прямим текстом заявила, що виконувати договір з якимись нікчемними французами не збирається. Фактично Польща зрадила Францію, щоб разом з Німеччиною грабувати СРСР... Гарні союзники, правда? У Берліні теж вирішили, що такі союзники їм ні до чого, і ось тоді сталося 1 вересня 1939 року.
Франція з Англією передбачувано самоусунулися. І поляки стали малювати жалібні картинки на кшталт цієї:
"Англія! Це ти зробила!» - вигукує нещасний поляк, вказуючи на не менш нещасну Польщу. Як на мене, варто було б підписати картинку інакше: «А нас за що?" Не маю підстав відчувати симпатії до Англії, але в даному випадку мілорди були праві. Після епічно «кидка» Франції вони прикинули розклади і вирішили, що союзник, який постійно зраджує, їм теж ні до чого. Тим більше, що німецький дранг нах остен цілком відповідав їх планам, а метушлива Польща в якості гравця могла тільки перешкодити.
Польська "иліта" і тоді не розуміла, що є не суб'єктом, а об'єктом політики, і зараз відмовляється це розуміти. Її використовували як запал до великої європейської війни, а потім списали, як відпрацьований матеріал.
Зараз ситуація в світі багато в чому нагадує кінець тридцятих років. І тоді пройшло десятиліття після першої хвилі кризи. І тоді Росія у форматі СРСР була погана - бо більшовики - і зараз теж погана - бо Росія. Власне, з кінця 1917 року колективний захід і не приховував, що хотів би «справедливо розподілити» (тобто на свою користь) ресурси, над якими розташувалася Росія. У 90е це майже вдалося. Але, як то кажуть, "майже" не рахується, а з кризами треба щось робити. Законсервувати нинішню систему не вийде, тому що успішно розвиватися вона може тільки екстенсивним методом. Простіше кажучи, захопленням нових ринків і ресурсів. А земна кулька не нескінченна, і західна система передбачувано вперлася в його природні межі. На горизонті замаячив привид суперкризи, вихід з якої глобалістській верхівці бачиться, як і вісімдесят років тому, у великій війні. Спалити в ній конкурентів і власне «зайве» населення, а ще красиво пограбувати, стало для глобалістів ідеєю фікс. Прямо як в анекдоті: «Сер, над нашими нафтовими родовищами виявлені якісь країни!" Минулого разу ж вийшло, чому не вийде в цей? Правда, знову Росія заважає - і як гравець, що повернувся на глобальну політичну арену, і як "якась країна над нашими родовищами".
Але поки колективний захід ще намагається якось зберігати обличчя. Ще не комільфо нападати першими, причому на порядну країну. Майбутню жертву нападу потрібно представити таким собі Мордором, скопищем орків-людожерів, які ось-ось, як виражаються в мережі «зохавають» весь світ. І водночас майбутня жертва повинна бути змальована колоссом на глиняних ногах, який впаде від першого ж узгодженого удару "світлих ельфів". Про русофобську істерику в західній пресі говорити не буду, і без мене досить сказано. Але альтернативна історія, в якій немає місця Росії ні в якому вигляді, вже пишеться. Витівка польської "иліти", коли на річницю початку Другої світової звуть всіх її винуватців і не звуть переможця, - одна з глав цієї альтернативки.
Нам, з одного боку, пощастило, що західні еліти не єдині. Не єдині навіть чисто американські еліти, ділячись в першому наближенні на промисловців (націоналістів) і фінансистів (банкстерів-глобалістів), і далі до низу на дрібніші угруповання і клани. З іншого боку, наша проблема в тому, що східноєвропейськими лімітрофами рулять зараз саме глобалісти. А вони представляють владу фінансового капіталу. Так, ту саму, яка по Димитрову і є фашизм. Цитую «Фашизм - це не надкласова влада і не влада дрібної буржуазії або люмпен-пролетаріату над фінансовим капіталом. Фашизм - це влада самого фінансового капіталу».
Ось подивишся на польські зокрема і західні взагалі «альтернативно логічні» вчинки, і повіриш, що татусь Мюллер, у якого всі були під ковпаком, встиг на золото нацистської партії наплодити духовних діток, будучи в бігах після війни. Якщо серйозно, то фашизм позанаціональний, і є в хімічно чистому вигляді продуктом саме європейської цивілізації. Британська королівська фамілія теж зігувала, якщо хто не в курсі, поки на англійські міста не посипалися німецькі бомби. А вже Польща-то і зовсім збиралася ділити здобич на пару з Адольфом Алоізійовичем. Так що не варто було б гоноровим панам виставляти себе безневинною жертвою агресії.
СРСР віддав за звільнення Польщі від нацистської окупації близько 600000 життів. А «польський уряд у Лондоні» готував Варшавське повстання з єдиною метою: закріпити за собою столицю і заявити про свою легітимність, щоб на чужому горбу в'їхати в рай переговорного процесу між СРСР, США і Британією. Але, як завжди, коли за справу беруться польські «илітарии», щось пішло не так. Про плани лондонських засідувачів, швидше за все, ще в липні 44го якимось чином стало відомо в Москві, та після операції по звільненню Вільнюса АКівців, які брали участь в операції, роззброїли. Враховуючи "погану кредитну історію" Польщі в якості чийогось союзника, це цілком зрозумілий вчинок.
Так що фантастична, неабияка невдячність Польщі не є щось ірраціональне. Фантомні болі імперії, що не відбулася, яка страждає заздрістю до всіх, хто хоч трохи успішніше. І - знов - поки пересічні поляки пишуть щось на кшталт «ми в цьому НАТО ще наплачемся за москалями», а деякі навіть за свій рахунок відновлюють пам'ятники радянським солдатам, «иліта» продовжує концерт в своєму репертуарі. Ненависть до тих, хто за поляків помирав, і цілування взасос з бандерівцями, які вбивали поляків. Тому що так сказав «білий пан».
Нічого. Це теж виліковне. Історія - суворий доктор.
P.S. Поки писала статтю, попався знаковий матеріал: https://colonelcassad.livejournal.com/5207547.html . По стопах України - прямісінько в пекло, на пошуки дна.
P. P. S. Навздогін - ще один примітний матеріал: https://regnum.ru/news/polit/2691914.html . Гієна Європи не любить, коли їй нагадують про те, що вона - гієна Європи.
В продолжение вот этого поста - здесь напишу о том, как Польша становилась великой вновь. Разумеется, это был сарказм, если кто не понял.
Есть две основные парадигмы развития цивилизации, причём любой. Первая - «Быть, а не казаться». Думаю, с этим понятно, расшифровка не требуется. И вторая - «Казаться, а не быть». Тут тоже сложностей с пониманием сути возникнуть не должно. По первому пути цивилизация идёт, когда у неё всё в порядке с базисом (экономикой) и надстройкой (политикой и прочим). А по второму - когда и базис в трубе, и политическая надстройка либо неадекватна, либо находится под контролем извне. Польша в данный момент представляет собой типичный второй тип - эдакую лягушку, которая пытается надуться до размеров быка. Причём, надувается она не сама, прошу прощения за неделикатный намёк :) Про дотационную экономику было сказано в первой части, повторять не стоит. И про внешнее управление не стоит, это старинная польская традиция такая - быть чьей-то марионеткой. Поговорим о последствиях такой, с позволения сказать, политики.
Приближается 80-летие начала Второй мировой. Официального её начала, если быть точным в формулировках, но об этом нюансе чуть позже. Польша, подвергшаяся 1 сентября 1939 года нападению прежнего союзника - Германии - принимает у себя гостей со всей Европы и даже из-за океана. Если внимательно посмотреть на состав приглашённых, то, во-первых, там нет России (главного победителя нацизма), а во-вторых, присутствует весь паноптикум подстрекателей и прямых виновников этой войны. Я уже молчу о том, что сомнительная честь фактического начала этой самой войны принадлежит не только Германии (аннексия Судет и раздел Чехословакии), но и Польше: эпизод с захватом Тешинской области (https://topwar.ru/6015-dva-hischnika-polsha-i-germaniya-protiv-chehoslovakii.html) в Варшаве сегодня предпочитают не вспоминать. Ну, подумаешь, отхватили кусок территории у соседа, находясь в военно-политическом союзе с Гитлером, с кем не бывает… Ещё эпичнее выглядел план нападения Польши на СССР (https://nornegest.livejournal.com/647236.html).
В статье о Тешинской области есть примечательная цитата: «В докладе 2-го отдела (разведывательный отдел) главного штаба Войска Польского (в декабре 1938 года) говорилось буквально следующее: «Расчленение России лежит в основе польской политики на Востоке... Поэтому наша возможная позиция будет сводиться к следующей формуле: кто будет принимать участие в разделе. Польша не должна остаться пассивной в этот замечательный исторический момент». Поэтому главная задача поляков состоит в том, чтобы заранее хорошо подготовиться к этому. Главная цель Польши - «ослабление и разгром России…»
Насладились полётом стратегической мысли? Более того, польское руководство тогда вполне адекватно оценивало свои силы, и надеялось, как в случае Чехословакии, на «братскую помощь» нацистской Германии при полном молчании коллективного запада. Это, кстати, после того, как сами, грубо говоря, «кинули» Францию, с которой был договор. В случае нападения на одну из сторон вторая сторона обязалась вступить в войну против агрессора. Германия открыто озвучивала планы нападения на Францию. Польша прямым текстом заявила, что исполнять договор с какими-то ничтожными французами не собирается. Фактически Польша предала Францию, чтобы вместе с Германией грабить СССР… Хорошие союзники, правда? В Берлине тоже решили, что такие союзники им ни к чему, и вот тогда случилось 1 сентября 1939 года.
Франция с Англией предсказуемо самоустранились. И поляки стали рисовать жалобные картинки вроде этой:
«Англия! Это ты сделала!» - восклицает несчастный поляк, указывая на не менее несчастную Польшу. Как по мне, стоило бы подписать картинку иначе: «А нас за шо?» Не имею оснований испытывать симпатии к Англии, но в данном случае милорды были правы. После эпичного «кидка» Франции они прикинули расклады и решили, что постоянно предающий союзник им тоже ни к чему. Тем более, что немецкий дранг нах остен вполне соответствовал их планам, а суетящаяся Польша в качестве игрока могла только помешать.
Польская «ылита» и тогда не понимала, что является не субъектом, а объектом политики, и сейчас отказывается это понимать. Её использовали как запал к большой европейской войне, а потом списали, как отработанный материал.
Сейчас ситуация в мире во многом напоминает конец тридцатых годов. И тогда прошло десятилетие после первой волны кризиса. И тогда Россия в формате СССР была плохая - потому что большевики - и сейчас тоже плохая - потому что Россия. Собственно, с конца 1917 года коллективный запад и не скрывал, что хотел бы «справедливо распределить» (то есть в свою пользу) ресурсы, над которыми расположилась Россия. В 90е это почти удалось. Но, как говорится, «почти» не считается, а с кризисами надо что-то делать. Законсервировать нынешнюю систему не получится, так как успешно развиваться она может только экстенсивным методом. Проще говоря, захватом новых рынков и ресурсов. А земной шарик не бесконечен, и западная система предсказуемо упёрлась в его естественные границы. На горизонте замаячил призрак суперкризиса, выход из которого глобалистской верхушке видится, как и восемьдесят лет назад, в большой войне. Сжечь в ней конкурентов и собственное «лишнее» население, а заодно красиво пограбить, стало для глобалистов идеей фикс. Прямо как в анекдоте: «Сэр, над нашими нефтяными месторождениями обнаружены какие-то страны!» В прошлый раз же получилось, почему не получится в этот? Правда, снова Россия мешает - и как вернувшийся на глобальную политическую арену игрок, и как «какая-то страна над нашими месторождениями».
Но пока коллективный запад ещё пытается как-то сохранять лицо. Ещё не комильфо нападать первыми, причём на порядочную страну. Будущую жертву нападения нужно представить эдаким Мордором, скопищем орков-людоедов, которые вот-вот, как выражаются в сети, «зохавают» весь мир. И в то же время будущая жертва должна быть обрисована колоссом на глиняных ногах, который падёт от первого же согласованного удара «светлых эльфов». О русофобской истерике в западной прессе говорить не буду, и без меня достаточно сказано. Но альтернативная история, в которой нет места России ни в каком виде, уже пишется. Выходка польской «ылиты», когда на годовщину начала Второй мировой зовут всех её виновников и не зовут победителя, - одна из глав этой альтернативки.
Нам, с одной стороны, повезло, что западные элиты не едины. Не едины даже чисто американские элиты, делясь в первом приближении на промышленников (националистов) и финансистов (банкстеров-глобалистов), и далее по нисходящей на более мелкие группировки и кланы. С другой стороны, наша проблема в том, что восточноевропейскими лимитрофами рулят сейчас именно глобалисты. А они представляют власть финансового капитала. Да, ту самую, которая по Димитрову и есть фашизм. Цитирую: «Фашизм - это не надклассовая власть и не власть мелкой буржуазии или люмпен-пролетариата над финансовым капиталом. Фашизм - это власть самого финансового капитала».
Вот так посмотришь на польские в частности и западные вообще «альтернативно логичные» поступки, и поверишь, что папаша Мюллер, у которого все были под колпаком, успел на золото нацистской партии наплодить духовных деток, будучи в бегах после войны. Если серьёзно, то фашизм вненационален, и является в химически чистом виде продуктом именно европейской цивилизации. Британская королевская фамилия тоже зиговала, если кто не в курсе, пока на английские города не посыпались германские бомбы. А уж Польша-то и вовсе собиралась делить добычу на пару с Адольфом Алоизиевичем. Так что не стоило бы гоноровым панам выставлять себя невинной жертвой агрессии.
СССР отдал за освобождение Польши от нацистской оккупации около 600000 жизней. А «польское правительство в Лондоне» готовило Варшавское восстание с единственной целью: застолбить за собой столицу и заявить о своей легитимности, чтобы на чужом горбу въехать в рай переговорного процесса между СССР, США и Британией. Но, как обычно, когда за дело берутся польские «ылитарии», что-то пошло не так. О планах лондонских сидельцев, скорее всего, ещё в июле 44го каким-то образом стало известно в Москве, и после операции по освобождению Вильнюса принимавших участие в операции АКовцев разоружили. Учитывая «плохую кредитную историю» Польши в качестве чьего-либо союзника, это вполне объяснимый поступок.
Так что фантастическая, непрошибаемая неблагодарность Польши не есть что-то иррациональное. Фантомные боли несостоявшейся империи, страдающей завистью ко всем, кто хоть немного успешнее. И - да - пока польские обыватели пишут что-то вроде «мы в этом НАТО ещё наплачемся за москалями», а некоторые даже за свой счёт восстанавливают памятники советским солдатам, «ылита» продолжает концерт в своём репертуаре. Ненависть к тем, кто за поляков умирал, и целование взасос с бандеровцами, которые поляков убивали. Потому что так сказал «белый господин».
Ничего. Это тоже лечится. История - суровый доктор.
P.S. Пока писала статью, попался знаковый материал: https://colonelcassad.livejournal.com/5207547.html . По стопам Украины - прямиком в ад, на поиски дна.
P.P.S. Вдогонку - ещё один примечательный материал: https://regnum.ru/news/polit/2691914.html . Гиена Европы не любит, когда ей напоминают о том, что она - гиена Европы.
Под катом - для украиноязычных.
У продовження ось цього поста - тут напишу про те, як Польща робилася великою знову. Зрозуміло, це був сарказм, якщо хтось не зрозумів.
Є дві основні парадигми розвитку будь-якої цивілізації. Перша - «Бути, а не здаватися». Думаю, з цим зрозуміло, розшифровувати не потрібно. І друга - «Здаватися, а не бути». Тут теж складнощів з розумінням суті не повинно виникнути. По першому шляху цивілізація йде, коли у неї все гаразд з базисом (економікою) і надбудовою (політикою та іншим). А по другому - коли і базис в халепі, і політична надбудова або неадекватна, або знаходиться під контролем ззовні. Польща в даний момент є типовим другим типом - таке собі жабеня, яке намагається надутися до розмірів бика. Причому, надувається воно не самостійно, прошу вибачення за неделікатний натяк :) Про дотаційну економіку було сказано в першій частині, повторювати не варто. І про зовнішнє управління не варто, це старовинна польська традиція така - бути чиєюсь маріонеткою. Поговоримо про наслідки такої, з дозволу сказати, політики.
Наближається 80-річчя початку Другої світової. Офіційного її початку, якщо бути точним у формулюваннях, але про цей нюанс трохи пізніше. Польща, яка зазнала 1 вересня 1939 року нападу колишнього союзника - Німеччини - приймає у себе гостей з усієї Європи і навіть з-за океану. Якщо уважно подивитися на склад запрошених, то, по-перше, там немає Росії (головного переможця нацизму), а по-друге, присутній весь паноптикум підбурювачів і прямих винуватців цієї війни. Я вже мовчу про те, що сумнівна честь фактичного початку цієї самої війни належить не тільки Німеччини (анексії Судетів і поділ Чехословаччини), але і Польщі: епізод з захопленням Тешинської області (https://topwar.ru/6015-dva-hischnika-polsha-i-germaniya-protiv-chehoslovakii.html у Варшаві сьогодні намагаються не згадувати. Ну, то таке, відрізали шматок території у сусіда, перебуваючи у військово-політичному союзі з Гітлером, з ким не буває... Ще більш епічно виглядав план нападу Польщі на СРСР (https://nornegest.livejournal.com/647236.html).
У статті про Тешинську область є примітна цитата: «У доповіді 2-го відділу (розвідувальний відділ) головного штабу Війська Польського (у грудні 1938 року) йшлося буквально наступне: «Розчленування Росії лежить в основі польської політики на Сході... Тому наша можлива позиція зводитиметься до наступної формули: хто братиме участь у розділі. Польща не повинна залишитися пасивною в цей чудовий історичний момент". Тому головне завдання поляків полягає в тому, щоб заздалегідь добре підготуватися до цього. Головна мета Польщі - «ослаблення і розгром Росії…»
Насолодилися величчю стратегічної думки? Більш того, польське керівництво тоді цілком адекватно оцінювало свої сили, і сподівалося, як у випадку Чехословаччини, на «братню допомогу» нацистської Німеччини при повному мовчанні колективного заходу. Це, до речі, після того, як самі, грубо кажучи, "кинули" Францію, з якою був договір. У разі нападу на одну зі сторін друга сторона зобов'язалася вступити у війну проти агресора. Німеччина відкрито озвучувала плани нападу на Францію. Польща прямим текстом заявила, що виконувати договір з якимись нікчемними французами не збирається. Фактично Польща зрадила Францію, щоб разом з Німеччиною грабувати СРСР... Гарні союзники, правда? У Берліні теж вирішили, що такі союзники їм ні до чого, і ось тоді сталося 1 вересня 1939 року.
Франція з Англією передбачувано самоусунулися. І поляки стали малювати жалібні картинки на кшталт цієї:
"Англія! Це ти зробила!» - вигукує нещасний поляк, вказуючи на не менш нещасну Польщу. Як на мене, варто було б підписати картинку інакше: «А нас за що?" Не маю підстав відчувати симпатії до Англії, але в даному випадку мілорди були праві. Після епічно «кидка» Франції вони прикинули розклади і вирішили, що союзник, який постійно зраджує, їм теж ні до чого. Тим більше, що німецький дранг нах остен цілком відповідав їх планам, а метушлива Польща в якості гравця могла тільки перешкодити.
Польська "иліта" і тоді не розуміла, що є не суб'єктом, а об'єктом політики, і зараз відмовляється це розуміти. Її використовували як запал до великої європейської війни, а потім списали, як відпрацьований матеріал.
Зараз ситуація в світі багато в чому нагадує кінець тридцятих років. І тоді пройшло десятиліття після першої хвилі кризи. І тоді Росія у форматі СРСР була погана - бо більшовики - і зараз теж погана - бо Росія. Власне, з кінця 1917 року колективний захід і не приховував, що хотів би «справедливо розподілити» (тобто на свою користь) ресурси, над якими розташувалася Росія. У 90е це майже вдалося. Але, як то кажуть, "майже" не рахується, а з кризами треба щось робити. Законсервувати нинішню систему не вийде, тому що успішно розвиватися вона може тільки екстенсивним методом. Простіше кажучи, захопленням нових ринків і ресурсів. А земна кулька не нескінченна, і західна система передбачувано вперлася в його природні межі. На горизонті замаячив привид суперкризи, вихід з якої глобалістській верхівці бачиться, як і вісімдесят років тому, у великій війні. Спалити в ній конкурентів і власне «зайве» населення, а ще красиво пограбувати, стало для глобалістів ідеєю фікс. Прямо як в анекдоті: «Сер, над нашими нафтовими родовищами виявлені якісь країни!" Минулого разу ж вийшло, чому не вийде в цей? Правда, знову Росія заважає - і як гравець, що повернувся на глобальну політичну арену, і як "якась країна над нашими родовищами".
Але поки колективний захід ще намагається якось зберігати обличчя. Ще не комільфо нападати першими, причому на порядну країну. Майбутню жертву нападу потрібно представити таким собі Мордором, скопищем орків-людожерів, які ось-ось, як виражаються в мережі «зохавають» весь світ. І водночас майбутня жертва повинна бути змальована колоссом на глиняних ногах, який впаде від першого ж узгодженого удару "світлих ельфів". Про русофобську істерику в західній пресі говорити не буду, і без мене досить сказано. Але альтернативна історія, в якій немає місця Росії ні в якому вигляді, вже пишеться. Витівка польської "иліти", коли на річницю початку Другої світової звуть всіх її винуватців і не звуть переможця, - одна з глав цієї альтернативки.
Нам, з одного боку, пощастило, що західні еліти не єдині. Не єдині навіть чисто американські еліти, ділячись в першому наближенні на промисловців (націоналістів) і фінансистів (банкстерів-глобалістів), і далі до низу на дрібніші угруповання і клани. З іншого боку, наша проблема в тому, що східноєвропейськими лімітрофами рулять зараз саме глобалісти. А вони представляють владу фінансового капіталу. Так, ту саму, яка по Димитрову і є фашизм. Цитую «Фашизм - це не надкласова влада і не влада дрібної буржуазії або люмпен-пролетаріату над фінансовим капіталом. Фашизм - це влада самого фінансового капіталу».
Ось подивишся на польські зокрема і західні взагалі «альтернативно логічні» вчинки, і повіриш, що татусь Мюллер, у якого всі були під ковпаком, встиг на золото нацистської партії наплодити духовних діток, будучи в бігах після війни. Якщо серйозно, то фашизм позанаціональний, і є в хімічно чистому вигляді продуктом саме європейської цивілізації. Британська королівська фамілія теж зігувала, якщо хто не в курсі, поки на англійські міста не посипалися німецькі бомби. А вже Польща-то і зовсім збиралася ділити здобич на пару з Адольфом Алоізійовичем. Так що не варто було б гоноровим панам виставляти себе безневинною жертвою агресії.
СРСР віддав за звільнення Польщі від нацистської окупації близько 600000 життів. А «польський уряд у Лондоні» готував Варшавське повстання з єдиною метою: закріпити за собою столицю і заявити про свою легітимність, щоб на чужому горбу в'їхати в рай переговорного процесу між СРСР, США і Британією. Але, як завжди, коли за справу беруться польські «илітарии», щось пішло не так. Про плани лондонських засідувачів, швидше за все, ще в липні 44го якимось чином стало відомо в Москві, та після операції по звільненню Вільнюса АКівців, які брали участь в операції, роззброїли. Враховуючи "погану кредитну історію" Польщі в якості чийогось союзника, це цілком зрозумілий вчинок.
Так що фантастична, неабияка невдячність Польщі не є щось ірраціональне. Фантомні болі імперії, що не відбулася, яка страждає заздрістю до всіх, хто хоч трохи успішніше. І - знов - поки пересічні поляки пишуть щось на кшталт «ми в цьому НАТО ще наплачемся за москалями», а деякі навіть за свій рахунок відновлюють пам'ятники радянським солдатам, «иліта» продовжує концерт в своєму репертуарі. Ненависть до тих, хто за поляків помирав, і цілування взасос з бандерівцями, які вбивали поляків. Тому що так сказав «білий пан».
Нічого. Це теж виліковне. Історія - суворий доктор.
P.S. Поки писала статтю, попався знаковий матеріал: https://colonelcassad.livejournal.com/5207547.html . По стопах України - прямісінько в пекло, на пошуки дна.
P. P. S. Навздогін - ще один примітний матеріал: https://regnum.ru/news/polit/2691914.html . Гієна Європи не любить, коли їй нагадують про те, що вона - гієна Європи.