Водій київської маршрутки. Ранок. На зупинці. Дверцята вже відчинені і в маршрутку заходить черговий пасажир. Водій зосереджений. В руці тримає пачку дрібних грошей. З одного боку по гривні, з іншого по дві гривні. Здачу дає миттєво, жодних зайвих рухів. До найближчої станції метро їде максимально швидко. По дорозі підбирає, навіть одного пасажира. Буває, що підбирає та висажує людей не завжди на зупинці. Все спрямовано на заробіток.
В салоні маршрутки негучно грає "Авторадіо". Передня панель водійського місця часто буває прикрашена маленькими іконками, наклейками з проханням не розмовляти по мобільному або називати зупинки чітко та гучно. У нашому випадку все скромно - підкова на удачу.
Як видно, одяг водія вельми демократичний. Ніякої уніформи у маршрутчиків у наший час немає. Щоправда в салоні висить кілька аркушів А4 в прозорих обгортках з якимись Інструкціями, вартістю проїзду великими літерами, контактними телефонами перевізника та київської мерії для скарг.
Я робив кілька спроб впіймати подібний сюжет в середині маршрутки. Щоб зафіксувати момент нашого життя. Таке, яке воно є в 2015 році. Але взимку вранці дуже темно. Водії неслухняні, постійно крутять головою, а це - постійні змази. Вони ще й не дуже хочуть фотографуватися :). Буває, що немає гарного сидячого місця спереді з гарним ракурсом. Або якийсь пасажир встигне зайняти собою половину кадру. Треба бути швидким і завчасно все продумувати. Тут я приготував свій фуджик завчасно, завчасно виставив експокорекцію -1 EV, щоб зробити примусово темний кадр, але зберегти краєвиди у вікні. Бо всередині маршрутки темно і фотоапарат намагається висвітлити головний об'єкт - людину, куди наведений фокус. При цьому важливий фон у вікні просто безнадійно вибілюється. Потім Photoshop Express на планшеті допоміг мені "витягнути" водія з темряви, а для зображення у вікні я трохи підняв контраст.