Приїхав я, власне, аби відчути ту драйвову атмосферу, яка надихала в часи студентства, послухати пару груп, які раніше неабияк радували (ну і зустрітися з деякими дружбанами, але мова зараз не про це).
"Чуваки, ну скільки можна грати цей тупняк?" - ця думка гучно лунала в голові, в той момент, коли одна з "груп юності" продовжувала валити свій примітив.
Наступного дня те ж саме.
Було дійсно нудно.
Бесідуючи з одним поціновувачем академічної музики, розказував йому, що шукав мелодію, але не знайшов. У відповідь він присоромив мене фразою: "Тот, кто ищет мелодию, слушает Травиату".
А сьогодні ризикнув послухати новий альбом ОЕ (порада друга). Послухав щойно й видалив одразу. Нудьга.
Тягніться до справжнього, шукайте прекрасне!
Click to view
ПС. Пізніше напишу розгорнуту розповідь про музичні шляхи і пошуки.