Колись-якось в Америці... (епіграф)
За два тижні ми будемо летіти над Атлантикою. А поки - закриваємо хвости, замолоджуємо викладачок, зустрічаємося з музами (сподіваємось, що не востаннє), будуємо плани на зразок Кортесових. Нас бадьорять ці дні, вдихають думки про прийдешні зміни, про неминучість важливих звершень. Нам видається вирішальною ця весна, цей квітень ... 2007-го.
Незабаром повідаю вам про тонкощі і й принади життя на північних індіанських землях. Не чекайте об'єктивності чи документалізму. Все буде досить відверто й чесно - з фантазіями, домислами й припущеннями. Влаштовуйтесь зручніше, місць буде на всіх.
