(no subject)
"Наша комунікація з мертвими складається з мертвих листів, недоставленої кореспонденції. Комунікативна позиція для померлих - це виключно розсіювання. Померлі - це вчителі у мистецтві читання слідів там, де діалог неможливий. Комунікація з мертвими здійснюється за тими ж правилами, що й герменевтика, вони є мистецтвом інтерпретації там, де неможливо отримати повідомлення-відповіді".
"наші зустрічі з привидами - найважливіші з усіх можливих"
_
Петерс. Слова на вітрі. Історія ідеї комунікації
Знати наперед те, що досить скоро шкодуватимеш про наслідки "зараз". Про слова і неслова. І не бути спроможною зробити хоча б крок у напрямку того, аби про це потім не шкодувати. Бути абсолютно неспроможною принаймні на імітацію людських стосунків. Фізично неспроможною - атрофувалися ті органи, що відповідають за людськість, я їх не відчуваю. Зате парадоксально гостро відчуваю алергію на слово "вибач" - як зі своїх, так і з чужих вуст. А воно десь там, у підвалинах взаємин, між іншим...
Моя мама шкодує, що не запитувала в своєї мами рецепти великодньої випічки, тому останні вісім років вона порівнює свої паски із бабусиними і знаходить більш, аніж десять відмінностей. А ще вона шкодує, що так і не навчилася у свого тата готувати мамалиґу, і саме тому цю екзотичну кашу на подільський лад (нехай і не зовсім таку, як треба) в нас у сім*ї варить батько. Він встиг на цю тему поговорити з дідусем.
А я вже тепер знаю напевне, про що шкодуватиму зовсім скоро. І це знання аж ніяк не пов*язане з тим, що частенько люди розписують всіма барвами і дуже детально, часом натяками, а часом й просто у вічі, на яких колах індивідуального і власноруч створеного пекла я горітиму за все хороше, або й просто так. Мені вигляд цього пекла і без чужих описів добре відомий. Можна писати список-наперед-втраченого, якщо вже ніяк не рухається з мертвої точки остання письмова робота у жанрі "суб*єктивне дещо" в цьому достобіса безкінечному році.