Мандруй вдома: 18-ка чудових місць Тернопільщини (частина 1)
Відновлення перельотів вкотре відкладають, статистика захворюваності не радує, у кожної країни свої правила в’їзду та перебування (обов’язкові тести чи обсервація) - доцільніше цього літа далеко не вибиратися і відкрити місця поруч неподалік від дому.
Я вам у цьому допоможу і пораджу найцікавіші місця, куди легко дістатися на авто. Саме так - знайдіть друга (а може це ви), скиньтесь на бензин, візьміть із собою канапки і поїхали!
Думаю кожен знайде тут собі цікаве: природу, чарівні маленькі містечка, шпилясті польські костьоли, старовинні замки, панські маєтки, єврейські синагоги та кіркути, пам’ятки вірменської спадщини та навіть радянські рудименти.
Путівник суб’єктивний і до нього не потрапили паломницькі місця (Почаїв, Зарваниця) та печери (їх багато, але у жодні ще не був).
Увага! Деякі фотки залиті на Яндексі (а переносити їх - марудна справа). Більше фоток та тексту - переходьте на посилання відповідного місця.
А тепер гайда до поїздок одного дня!
1. Розділені Збручем: галицький Підволочиськ та подільський Волочиськ
Довгий час українці були розділені по річці Збруч. Одна частина перебувала у складі Австрії (у міжвоєнний час - Польщі), інша - Росії (далі СССР). І хоча пройшло більше 80 років як цей кордон стертий, контрасти ще й досі помітні. Особливо на прикладі двох колись прикордонних містечок - Волочиська (Хмельниччина) та Підволочиська (Тернопільщина). У першому православ’я, а у другому - люди в основному ходять до греко-католицької церкви, на кухнях хмельничан «кружи», а тернополян - «горнятка», одні спокійно порпаються на городі у неділю, а для інших - страшний гріх і що сусіди скажуть?
Сьогодні Піволочиськ - маленький райцентр з парочкою збережених кам’яницям польської та австрійської доби. Сучасний Волочиськ - промислове місто з широкими проспектами.
2. Чортків без жодної чортівні
Ледь не у кожній країні є своя друга столиця, в регіоні - конкурент чи запасний варіант для головного міста області.
Після Другої світової Чортків був центром регіону (Тернопіль був сильно розбитий).
Попри невелике населення (30 тисяч) у містечку є на що подивитися: польський костел Станіслава з колоритною черепицею, стара ратуша з елементами фахверку, замок та дві гарні дерев’яні церкви.
До того ж, у місті є чимало пристойних закладів з добрим обслуговуванням і приємними цінами - декотрі заробітчани (зі Штатів та Європи) вкладають гроші у місцевий сервіс.
3. Замок у Збаражі: Ренесансний палац, підземні тунелі та середньовічна катівня
І хоча ви знайдете красномовні заголовки «Тернопільщина - регіон замків» (і це дійсно так - кожен третій український замок саме тут) більша частина з них руїни і треба чимало постаратися аби відтворити у своїх голові замок який ми звикли бачити. Втім, Збаразькому замку пощастило - він добрий приклад відновленої історичної споруди.
4. Південний оазис Тернопільщини: червона земля, містичні вежі та найвищий водоспад України
Село Нирків (також відомий як Червоногород чи водоспад Джурин) - особливий мікроклімат, червона земля, башти колишнього замку та водоспад - все це. Останній, до речі, головна причина чому сюди їде купа народу у спекотні літні дні. Тому краще приїжджати сюди у будні аби отримати насолоду від усамітненої природи.
Втім, водоспад цей попри 16 метрів висоти та 20 метрів ширини - штучний. Але не будемо про це думати як і про плату за в’їзд.
5. Мандрівка у Коропець: лемки, палац графа Бадені та зупинка авто поглядом
На самому краю області (якщо так можна пафосно сказати) є селище Коропець з його туристичною родзинкою тут є ренесансний палац графу Бадені 1906 року.
Колись біля нього був добрий парк, а за самою будівлею доглядали більше 30 людей. Графська кров, знаєте.
Палац охрєнєнний! - такі емоції викликав він у pan-baklazhan
6. Колоритний Кременець: замкова гора Бона, музей Словацького та шкіряний міст
На півночі області вже на Волині (в історико-культурному значенні, а не адміністративно-політичному) є багатогранне містечко Кременець. Я був тут кілька разів і постійно відкривав щось нове.
Насамперед відомий як батьківщина Юліуша Словацького, адже саме у Кременці цей відомий польський поет народився і провів тут частину свого життя.
Його будинок перетворили на музей - поляки вклали не один мільйон у реконструкцію.
Найкращий вид на Кременець відкривається з гори Бона (замкова гора).
Є у містечку і сакральна архітектура. Найкращою архітектурною цікавинкою на мою думку є костьол Єзуїтів - колишня ліцейний храм. Є кілька православних храмів.
Варто поглянути і на єврейський кіркут (кладовище). Кажуть, що воно одне з найбільших у Європі і найстаріше (більше 500 років), яке зберіглося до наших днів.
До Другої світової війни приблизно 40% населення міста були євреї.
У міжвоєнний період багато євреїв мігрували за кордон, а під час нацистської окупації тут коїлись страшні речі - було розстріляно 15 000 тисяч євреїв!
Більше тут >>>
Є у Кременці і козацьке кладовище з містичною легендою про появу хрестів.
Більше тут >>>
7. Сидорів: замок-корабель, мальовничі будинки та комбайнери
Вік старить певних людей, а от декотрі, немов голлівудські актори, виглядають навпаки більш привабливо. Роки роблять їх більш мудрішими чи що. Так і з замком у селі Сидорів.
Не дивлячись на стан, виглядає він велично і здалеку нагадує корабель.
Також у селі віднайдете польський костел та колоритні будинки.
До речі, саме тут я вперше застопив (скоріш навпаки - мені самі зупинили) комбайн.
8. Заліщики - українське Колорадо у дністровському каньйоні
Фото: zal.te.ua
І хоча я вже не використовую епітети з порівнянням до відомих місць (як Колорадо), адже певною мірою вони роблять своєрідний ерзац з цікавинки, нехтуючи її унікальністю, втім для приваблення туристів ця фішка може спрацювати.
У південному куточку Тернопільської області - на кордоні з Чернівецькою по Дністру розмістилися Заліщики.
Найцікавіше місце - вид на каньйон з буковинського боку (село Хрещатик) саме через це дехто порівнює Заліщики з Колорадо.
Є у містечку і трохи архітектури і гарні кафешки з приємними цінами (це Тернопільщина, кеп).
9. Підгайці - миле провінційне містечко з корінням зятя Трампа?
Бабця Австрія лишила по собі гарні провінційні містечка. Ти перебуваєш навіть не у райцентрі, а око милують кольорові будинки.
Саме такими я побачив Підгайці. Додайте до цього ще й єврейську спадщину (руїни синагоги, кладовище) то і знайдете що подивитися у 3-тисячному містечку.
Кому цікаво, я писав про Що сталося з синагогами на Західній Україні
Поки все. Якщо буде реакція на пост (коментарі, лайки, питання, репости), то далі буде…