Львівський Городок: давньоруський монастир, власна ратуша та різьблені двері
Цього року вдалося побувати одразу у двох Городках: у Хмельницькій та Львівській областях. Цікавий факт - в обох живе приблизно 16 тисяч людей, але попри таку схожість міста кардинально відрізняється.
Якщо Городок по східну сторону Збруча мало нагадує місто та може похизуватися хіба що простеньким католицьким костелом і сучасним музеєм, то галицький Городок на 100% виправдовує свою назву. Більше того - тут є як архітектурні цікавинки так і приємні ресторанчики з добрими цінами.
Про львівський Городок перед поїздкою знав лише дві речі - від його назви походить довжелезна вулиця у Львові - Городоцька, яку кияни помилково називають Городецького.
А друге - тут виробляють відомі соки Galicia.
Сталося так, що влітку 2018 року ціни на електричку майже зрівнялися з приміськими маршрутками (на короткі відстані) та і автобус їздив частіше і приїжджав у самий центр Городоку на оновлену АС.
1.
Довідково: Містечко розташоване за 30 км на захід від Львова і є райцентром.
Джерело: upload.wikimedia.org
Вже по таких оголошеннях можна зрозуміти чим живе народ.
2.
На щастя, на Галичині немає проблем (порівняно з іншими регіонами) з адекватними закладами (а не забігайлівками як у Вапнярці) і можна за приємні гроші спробувати каву чи чорне морозиво.
3-4.
Їздить у Городок і електричка, але (увага, адже не кожен знає) - відправлення з приміського вокзалу Львова (10 хвилин пішки від головного). І хоч поїздів кілька на день, станція (за мірками міста) розташована десь у дупі. Напевно, коли проводили залізницю землі у центрі належали якомусь пану і він не хотів їх псувати якимось поїздами. На щастя, станція не так далеко від центру Городка як у сусідньому райцентрі Мостиськах.
5-6.
Що сильно впадає в очі - відношення до історії. Якщо на Хмельниччині у провінції навіть табличок на пам’ятки нема, то у Городку спромоглися навіть план міста з цікавинками зробити. На жаль, зараз не можу знайти джерело (знайшов файл у мережі ще перед поїздкою) - буду вдячний за посилання.
Містечку вже понад 800 років, хоча ясно, що мало що збереглося з тих часів. Як на мене міста повинні мірятися не роками, а збереженими старовинними пам’ятками.
7.
Першою на нашому шляху стала дерев’яна церква Івана Хрестителя. Зараз храм активно реконструюють, але нащо ось ці «золотые купола»? Щоб виглядало «дорого-багато»?
8.
Наша поява викликала інтерес у будівельників. Один з них розказав про історію храму і дозволив нам піднятися на дзвіницю.
9.
Скайлан Городку. Хати зовсім не бідні: заробітчанство, пріоритет родини та дому, близькість кордону та відсутність пияцтва роблять дива.
10-13.
Паркан суто символічний, навіть вікна не заґратовані. До речі, у Швейцарії подібні будиночки у більшості випадків з ґратами.
14.
Якась балтійсько-білоруська архітектура.
15.
Периферійні вулиці асфальтовані (хоча ясна річ не всі і не скрізь) - смітники ніхто не краде і не спалює.
16.
Другий сакральний об’єкт церква Миколая (по дорозі до залізниці). По кольору важко не здогадатися якої конфесії (ваші відповіді у коментарях).
17.
Є у Городку і власний став, але зони відпочинку нема - вона повністю закинута. Люди тут трудяться на городах, а не валяються тюленями на пляжах!
18.
Хочете побачите незвичну у цих місцях давньоруську архітектуру, характерну радше для Чернігова чи Києва - відправляйтеся до Преображенського монастиря. Сакральна споруда довгий час не використовувалася за призначенням і лише реставрація початку Незалежності надала їй сучасного вигляду - за основу взяли одну з церков у Переяславі.
19-20.
Біля комплексу - будинок для дітей та молоді з затишним кафе.
21.
Продовжує храмову архітектуру греко-католицька церква Благовіщеня. І ще знайте, що УГКЦ не вінчає допоки молодята не пройдуть курс християнської родини.
22.
Естафету релігійних споруд передаємо католицькому костелу. На початку 90-х його повернули громаді. І подивіться як їм вдалося доволі автентично відремонтувати храм.
23.
Цікаво, чим можна пояснити наявність якоря та сердечок?
24.
І так, його ви можете побачити з вікна маршрутки, коли їдете у Шегині, адже через містечко проходить міжнародна траса на Польщу (хоча є і об’їзна дорога якою їдуть фури).
25.
Ще є цікава церква на місцевому кладовищі.
26.
Ну і нарешті про цивільну архітектуру. Найкращий її представник - ратуша у стилі класицизму. Збудована у 1832 році. Нині тут окрім власне магістрату - краєзнавчий музей.
27.
Різьблені двері.
28.
Колоритні будинки на площі.
29.
А це вже районна адміністрація. Її ви теж побачите з вікна транзитного автобусу.
30.
Навіть одноповерхівки створюють враження що ти у місті, а не у селищі.
31.
А ось на цій круглій площі сформувалася стилізована архітектура. Дуже добре виконання як на райцентр!
32-34.
Традиційний пам’ятник Хмельницькому. Є і Шевченко - не менше стандартний.
35.
У містечку є ще що цікаве відновлювати.
36.
Вечір провели у кафе «Над Озером» куди мені рекомендували піти місцеві з групи на ФБ. Цікаво, що там вмить відреагували на мій відгук на google maps.
Ще із закладів - «Старий Млин», але він замовлений під весілля.