Мандри Хмельниччиною: Унікальна церква-фортеця у Сутківцях
Добре спланувавши маршрут ми відправились у чергову мандрівку по цікавих місцях навколо. У декотрих з них я особисто був два роки тому. Так у тернопільському Гусятині продовжують повільно ремонтувати костел, а ось всі можливі входи до закинутої синагоги заварили.
У Сидорові побачили автобус з вінницькими номерами. Кілька туристах традиційно були на підборах.
Першою новою зупинкою став Городок у Хмельницькій області.
«Ах, как хочется вернуться,
Ах, как хочется ворваться в городок».
Є ще львівський Городок, але пісня не присвячена конкретно цим містам.
1.
А це стела вже з іншого боку. Цікаво, чи не краще було б матеріали/кошти/робочий час на таку споруду витрати на ремонт якогось місцевого садка чи школи? Люди і досі радянською гігантоманією. А жінка? Сувора, без талії. Ми її прозвали «совєцка баба».
2.
Попри 16-тисячне населення у містечку немає на що дивитися. Костел Святого Станіслава. Це нове відтворення зруйновного радянцями католицького храму. До речі, коли робив фотографію була служба польською мовою, а вірян було чимало.
3.
А ще це мала батьківщина колишнього регіонала та засновника гіпермаркетів «Епіцентр». Напевно саме завдяки йому у місті будують G museum. Більше про цей музей дізнатися не вдалося. В інтернеті інфо немає, а сам музей був закритий.
4.
Селище Ярмолинці - наступна зупинка мандрів. З цікавинок - Костел святих Апостолів Петра і Павла. З першого погляду (якби не хрести) мені здалося що це клуб, яких було вдосталь за СРСР. І дійсно, за радянців храм використовували як кінозал, палац культури та будинок піонерів.
5.
За 12 кілометрів від райцентру, та за 50 кілометрів від Хмельницького є село Сутківці з унікальною церквою-фортецею.
Джерело: pslava.info
6.
На честь 19-річного солдата (до речі, інформація під монументом та у російськомовній Вікіпедії не збігаються, а української версії взагалі немає) тамтешніх країв назвали поле.
7.
Кажуть, що тоді люди виглядали значно доросліше, ніж тепер. Зараз я б такому портрету дав би мінімум 30 років.
8.
Коли вже під’їжджали до церкви побачили купу машин біля неї. Спочатку подумав, що йде служба, навіть промайнула думка, що нарешті наші люди почали хоч трошки пізнавати рідний край в одноденних мандрівках. Виявилося все прозаїчніше. Був похорон, але в одному з будинків поруч із храмом.
На щастя, двір лишили відкритим і нам вдалося побачити одно з семи чудес краю.
Джерело: www.odb.km.ua
9.
Покровська церква з’явилася у XV столітті. Її оборонна суть не випадкова, адже у ті часи були часті набіги татар на Поділля.
10.
У 2006-2009 роках храм зазнав реставрації. Вежі з бляхою замінили на оригінальний ґонт.
11.
Втім, настоятель церкви каже, що ремонт провели невдало і після кожного сильного вітру доводиться власноруч збирати ті покрівельні дощечки.
12-14.
Зараз у селі живе 1200 мешканців, а ще у 60-х роках - було більше 3 тисяч. Від потужного колись сутковецького замку або «кріпості», як сказав нам місцевий дідусь, лишилися руїни однієї вежі.
15.
Пам’ятник воїнам Червоної армії.
16.
Гинули родичі.
17.
Живого вогню, звісно, тепер не зустрінеш.
18.
Із Сутківців ми поїхали далі пізнавати Хмельниччину. У одному невеликому селі натрапили на таку гарну зупинку. Без вишиванок, написів чи примітивного перефарбування у жовто-блакитний колір прапору. Стильно і приємно. Ще б дах оновити.
19.
Влилося б у стиль грецького острову Санторіні.
Хмельницький: старий Проскурів, чепурні радянські будівлі, «інопланетні» фігури та пиво за 4 гривні
Сатанів - містечко про яке знали ще римляни
Кам'янець-Подільський: замок «гномів», мальовничий каньйон та картини-графіті
Летичів: Як живе провінція на Хмельниччині
Відкриваємо Старокостянтинів: 30-метрова вежа-донжон, замок Острозьких та психоделічне «щось»
Вишуканий палац у Самчиках: 23 зали, японські фрески Врубеля та пагода-холодильник
Славута - родинне гніздо князів Сангушко
Нетішин - атомне серце Хмельниччини
Ізяслав - містечко мальовничих руїн палаців, костелів та монастир-катівня