Угорський Дебрецен: жовтий собор, трамваї-змії, старі «Жигулі» та жаб’яче озеро
Поїздка до Бельгії, про яку активно розповідаю у останніх постах, почалася з угорського міста Дебрецен. Дісталися ми сюди поїздом з Чопу.
Мій мобільний оператор привітав мене з візитом до сусідньої Словаччини.
1.
У мандрівників-початківців ЄС асоціюється з чимось стерильно вилизаним та охайним. Не раз бачив пости, коли такі мандрівники здихаючи, додавали, тут Україна, а за тією річкою вже омріяний ЄС.
Вокзал другого за чисельністю міста Угорщини (живу тут 200 тисяч) поверне їх у реальність. Напевно, посткомуністичну.
2.
Вийшов і ніби з дому не виїжджав: праворуч тобі сірий хмарочос (найвища споруда міста), а прямо - штукатурка відпадає.
3-4.
Правда, відсутність ринку та купа сучасних, як іномарки українських можновладців та бізнесменів, трамваїв. Ні маршруток тобі, ні торгівлі асфальту.
5.
Декотрі ностальгують за Великою Угорщиною.
6.
Загубитися у місту важко. Вокзальна площа, вона ж офіційно Шандора Петефі, переходить у центральну вулицю міста Piac (Ринокова).
Інфраструктура міста, ось що виділяється тут європейського. Зупинки з платформами, розклад транспорту, що курсує ледве не як швейцарський годинник, електронні табло з часом прибуття наступних вагонів…
7.
Звичайно, разовий проїзд за нашими мірками не дешевий - 300 форинтів (1,1 долар). Проте квиток на день вже вартує 1000 форинтів, а на місяць - 6400 форинтів.
У місті працює не тільки трамвай, але й відомий нам Ікарус, правда, тролейбус.
8.
Дебрецен сильно постраждав під час війни, але у місті збереглися тихі вулички. Нагадує Закарпаття, чи не так?
9.
Навіть останні моделі з Малої Арнаутської можна купити
10.
До центру з вокзалу пішки йти хвилин з 15-20.
Домінантою головної площі міста є найбільший в Угорщині кальвінітський (напрям протестантства) собор. Вхід всередину платний - 500 форинтів.
11.
Собор вважається символом міста.
12-13.
За ним, до речі, є невеликий організований ринок, де можна замінити свої долари чи євро в 1 з 3 обмінниках за вигідним курсом.
Взагалі наша прогулянка містом псувалася двома речами - страшним недосипом (ночівля на вокзалі Чопу) та перманентними зливами.
Ліворуч від собору знаходиться легендарний готель - «Золотий бик». Місцевим відомий більше як Aranybika.
14.
А у десятку метрів від нього - будинки-близнюки.
15.
Ще одна церква-вежа, там же на головній вулиці.
16.
Хтось перефразував назву міста у Deathrecen. Чому дізнатися так і не вдалося. Може хтось підкаже?
17.
У людних місцях можна побачити такі знаки попередження. Хтось казав, що в Угорщині найвищий рівень злочинності серед країн Центральної Європи.
18-19.
Залишився центр ми пішли подивитися на житлові райони. Ну точно Закарпаття.
20.
Позаду сірих багатоповерхівок - НЛО
21.
Натрапили на церкву
22.
Виявилося, що вона… греко-католицька!
23.
Взагалі в Угорщині є три основні християнські громади: католицька, протестантська та чимала греко-католицька. Останнє стало для мене здивуванням.
Демонізація декомунізація по-угорськи
24.
У півгодинні пішої ходи від центральної площі (можна під’їхати і трамваєм, звісно) знаходиться парк Надьерде (Nagyerdő).
З парку зробили цукерочку.
25.
Тут є озеро, яке, до речі, зветься жаб’ячим, зоопарк та стадіон місцевого футбольного клубу.
26.
Цікаве спостереження - по всьому місту з радянських авто можна помітити старі Жигулі. Не знаю, чим вони так сподобалися угорцям, може нєубієнні.
27-28.
Неподалік парку - Дебреценський університет.
29-30.
Площу прикрашають статуї
31-32.
Повернемося до житла. Так звані французькі балкони були дуже популярні в комуністичній Угорщині.
33.
Димоходи на даху. Для індивідуального опалення?
34.
З музеїв найбільш відомим є Deri
35.
Після 1,5-годинного сну та припинення дощу вечірній Дебрецен здавався нам казковим.
36.
Магічні телефонні будки у вечірніх вогнях
37.
Наступного ранку у нас був виліт до Бельгії. Свій рейс ми ледве не проґавили, адже проспали будильник і трамвай до вокзалу, звідки їхав автобус 44R в аеропорт. Але Габрієла (до речі, угорка із Закарпаття), наш хост швидко втямила, що ми ще можемо встигнути як не трамваї то на вокзал наздогнати бус. Благо таксі приїхало за 2 хвилини і довезло до вокзалу, де ми вже пересіли на 44R.
До речі, хтось бачив у Дебрецені ковбаски «Дебреценські»?
Феєричний Будапешт: вузьке метро 1886 року, Замок Вайдахуняд та романтика з гори Геллерт
Вечірні вогні чаруючого та магічного Будапешту
Найбільша лазня Європи: 18 басейнів, купелі, сауни та вхід за 15 євро
Трешовий Будапешт