vjn

Окупуй Кремнієву долину

Jan 08, 2014 14:19

Комп'ютерна еліта набуде такого самого демонічного образу в очах громадськості, як і банкіри з нафтовими магнатами, передбачає Едріан Вулдрідж.
Ніхто не забороняє пишно святкувати власне весілля. Але торжество на каліфорнійському узбережжі Біг-Сюр, на яке Шон Паркер витратив кілька мільйонів доларів у червні минулого року, виходить за рамки пристойності. 464 гостя були у костюмах толкіенівських героїв - їх створила костюмер фільму «Володар кілець». Стінг заспівав одну з улюблених пісень пари. Засновник файлообмінника Napster і перший президент Facebook подарував кожному гостю обшитий шкірою альбом з «казкою» про роман молодят.

Такі розкоші у стилі глянцевих журналів і «Хоббіта» можуть позначати поворотний момент в історії технологічної революції. Донині техноеліту ніхто не звинувачував у плутократії. Протестувальники з руху «Окупуй Волл-стрит» торік зробили виняток для людей, які розробили для них iPhone і iPad. Але однією з найважливіших тенденцій 2014 року буде дедалі виразніший спротив простих смертних проти суверенів кіберпростору. Еліта Кремнієвої долини з розумників, а потім багатіїв, перетвориться в очах громадськості на багатіїв, а потім вже розумників.

Досі їм вдавалося тримати на відстані як податківців, так і акціонерів. Марку Цукерберґу належать 29,3% акцій Facebook. Леррі Еллісону - 24% Oracle. Найбільший інвестор Exxon Mobil, для порівняння, контролює всього 0,04% акцій компанії.

Комп'ютерні генії перетворилися на чи не найбезжальніших капіталістів епохи. Ще кілька років тому нова економіка була відкритим полем для гри. Нині в ній домінує купка олігополій з жорсткою системою контролю. Google та Apple виробляють понад 90% всіх операційних систем для смартфонів. Facebook має серед своїх клієнтів понад половину мешканців Північної Америки та Європи. Правителі кіберпростору зробили все можливе, щоб скоротити земні видатки. У них дивовижно малі штати: маючи ринкову капіталізацію в $290 млрд, Google у шість разів більший за GM, але кількість його персоналу у п'ять разів менша за штат автовиробника. Водночас техномагнати із запалом банкірів збирають державні субсидії, а потім уникають податків. Американський уряд заклав основи технологічної революції, активно вкладаючи гроші у створення всього - від інтернету до цифрових персональних помічників. Але техновелетні вибудували свій бізнес так, щоб віддавати якомога менше.

Вони дедалі активніше відмовляються від спартанського минулого і вдаються в марнотратство. Влаштовують екстравагантні гуляння: на одній вечірці комп'ютерної компанії у клітці був величезний тигр, а гості могли зробити фото з мавпочкою в lnstagram. Google утримує невеличкий парк приватних літаків і гелікоптерів у місцевому аеропорту. Олігархи сидять на вершині величезної грошової культури: Кремнієва долина продукує не лише мільярдерів і мільйонерів, а й тисячі молодих людей, які заробляють понад $100 тис. на рік. Комп'ютерні олігархи також витрачаються на проекти з душком наукової фантастики, наприклад, приватні ракети, на яких мільярдери можуть піднятися на орбіту, і медичні дослідження, які мають сповільнити чи зупинити старіння.

Найбагатші комп'ютерники стають помітнішими і в політиці. Частково це зумовлено тим, що на них працюють армії лобістів у Вашингтоні, які просувають їхні інтереси. Крім того, вони почали купувати ЗМІ на кшталт Washington Post (Джеф Безос) чи New Republic (Кріс Гьюс). Але це вже мас і негативні наслідки: американські комп'ютерні гіганти, зокрема Google, Microsoft, Yahoo і Facebook, радо передавали дані Агентству національної безпеки (АНБ), а тепер змушені пожинати плоди. Ув'язування в політику врешті призведе до того, що у комп'ютерних плутократів з'являться впливові вороги. Праві політики вже розлючені на них за позиції щодо імміграції. Інші - за те, що вони злигалися з АНБ. А кожен, хто здатен мислити, починає дивитися на них як на лицемірів: радих просувати «прогресивну політику» на кшталт жорсткішого регулювання умов праці та захисту довкілля (наслідки таких змін ляжуть на плечі малого бізнесу) і експортувати мізер робочих місць на виробництві, які вони створюють в Китаї.

«Ми живемо в бульбашці, - каже президент Google Ерік Шмідт. - Я не маю на увазі технологічну бульбашку, або роздуту вартість. Під бульбашкою я маю на увазі власний маленький світ». Останній захищений від народного гніву через нерівність. Коли бульбашка лусне наступного року, в політичній економіці капіталізму відбудеться найвизначальніша зміна.

(с)"Світ в 2014 році", "Український тиждень".
Previous post Next post
Up
[]