17.04.2015
Лікар закрив мій лікарняний. Сказав, що все гаразд і я можу йти працювати. Власне, з могу боку ніяких заперечувань: температури немає, голова не болить, голос повернувся... Втім, кашель не минув. Тобто, він поменшав, але не зник. Нежить теж. Тобто, усе може повернутися. Чесно кажучи, своїх дільничих терапевтів я не святкую. Нема за що їх поважати. І сьогодні вкотре переконався у вірності своїх позицій.
- О, яка у тебе гарна картка, - похвалив лікар Шаманов.
З амбулаторною карткою і справді у мене все гаразд. Після того, як три попередні у регістратурі цієї поліклініки зникли, четверту я тримаю при собі і лікарям на зберігання не довіряю. Картка і справді в порядку: усе заповнено, все підклеєно, безліч чистих листів я додатково акуратно прострелив степлером, щоб мати запас. І ще тричі по стільки можу додати - у разі потреби... У мене вчасно відслідковується динаміка по нирках, чому є знімки та висновки фахівців з УЗД, є кілька кардіограм, хоча найперша встигла «зникнути». Усі аналізи я вимагаю підклеювати, результати флюорограм - штампувати з датами і висновком.
Ось і зараз. Дев’ять днів тому були здані аналізи, а пан Шаманов навіть не поцікавився ними. Коли сьогодні я нагадав про них, то медсестра ледве знайшла серед решти інших - а ну скільки днів минуло! Коли лікар глянув на результати лабораторних висновків - аж підскочив:
- Нічого собі, запалення! Це майже пневмонія.
- Але флюорографія у той же день показала норму...
- Це добре. Недарма я потужний антибіотик призначив.
Антибіотик і справді був «потужний» - чотирнадцять пігулок потянули на чотириста двадцять гривень.
- Я візьму твою картку на пару днів? - спитав лікар. - У нас наступного тижня велика комісія буде, - довірливо сповістив мені.
- Свою амбулаторну картку я її не залишу.
- Це тимчасово. Ми віддамо. У середу будь-коли зайдеш забрати, вона у цьому кабінеті буде...
І він заходився заповнювати свої формуляри, а моя книжка перекочувала на підвиконня, де у солідному каре перебували аналогічні медичні картки - на майбутній сеанс окозамилювання. Отак і живемо... Скоріше б вже медична реформа стартувала: сучасна безкоштовна медицина - суцільна ганьба.
- О, яка у тебе гарна картка, - похвалив лікар Шаманов.
З амбулаторною карткою і справді у мене все гаразд. Після того, як три попередні у регістратурі цієї поліклініки зникли, четверту я тримаю при собі і лікарям на зберігання не довіряю. Картка і справді в порядку: усе заповнено, все підклеєно, безліч чистих листів я додатково акуратно прострелив степлером, щоб мати запас. І ще тричі по стільки можу додати - у разі потреби... У мене вчасно відслідковується динаміка по нирках, чому є знімки та висновки фахівців з УЗД, є кілька кардіограм, хоча найперша встигла «зникнути». Усі аналізи я вимагаю підклеювати, результати флюорограм - штампувати з датами і висновком.
Ось і зараз. Дев’ять днів тому були здані аналізи, а пан Шаманов навіть не поцікавився ними. Коли сьогодні я нагадав про них, то медсестра ледве знайшла серед решти інших - а ну скільки днів минуло! Коли лікар глянув на результати лабораторних висновків - аж підскочив:
- Нічого собі, запалення! Це майже пневмонія.
- Але флюорографія у той же день показала норму...
- Це добре. Недарма я потужний антибіотик призначив.
Антибіотик і справді був «потужний» - чотирнадцять пігулок потянули на чотириста двадцять гривень.
- Я візьму твою картку на пару днів? - спитав лікар. - У нас наступного тижня велика комісія буде, - довірливо сповістив мені.
- Свою амбулаторну картку я її не залишу.
- Це тимчасово. Ми віддамо. У середу будь-коли зайдеш забрати, вона у цьому кабінеті буде...
І він заходився заповнювати свої формуляри, а моя книжка перекочувала на підвиконня, де у солідному каре перебували аналогічні медичні картки - на майбутній сеанс окозамилювання. Отак і живемо... Скоріше б вже медична реформа стартувала: сучасна безкоштовна медицина - суцільна ганьба.