26.12.2014
Зустрічався з отцем Богданом. Подарував наші блокноти. Звітував наше волонтерство фотографіями з Артемівська. Причому, у першу чергу - Асоціації міжнародної допомоги України. Дивно, чому я, а не пані Т? Ну то грець з нею - мені не шкода. Потім я пішов його проводити до будівлі Мінсоцполітики, але по дорозі завернули на пиво - міністри почекають... Приємно теревеніли, випили пива. За яким зі мною поділилися простою істиною: в Україні шалена корупція, саботаж і безлад. Теж мені дивина! Але людині з Німеччини то - неприємне відкриття.
Увечері отець Богдан виступатиме на Еспресо ТВ, а затим вирушатиме до Львова - рятувати фуру з медичним обладнанням, яка застрягла на митниці і не рухається вже котрий місяць.
Вечором на Печерську мене зупинили двоє проповідників з молитвениками чорного кольору. Підозрюю, Ієговісти. Обидва однакових з лиця, мов близнюки. Їхні пісні пики нічого оригінального не прогнозували:
- Што для вас счастьє?
- Перемога над кацапами.
- А можна по-рускі?
- Ви знахабнали чи що?
- Ми із Амєрікі. Плохо знаєм украінскій...
- Ну то допоможіть Україні!
Діалог явно пішов не туди, куди вони звикли його штовхати.
- А давайтє ми вам лучшє позвонім?
- Робіть що хочете. Але щоб на користь.
Щастить мене на проповідників!
Взяв у пані О. на метро «Голосієвська» диктофон. Поки що не знадобився - вояки вкотре перенесли зустріч. Тепер на понеділок. Сподіваюся, це вже востаннє.
Брат ночує на дачі щодня - щоб будинок не дограбували остаточно, поки не поставлять нові вікна і не проведуть сигналізацію. То добре, що нема роботи! Але погано, що немає обігових коштів...
Телефонувався з хлопцями зі спецназу. Порадував їх двома новими коліматорами, але вирішили не відправляти нові іграшки «Новою поштою», зустрітися особисто: треба врешті-решт і коньяку випити! Як не як з літа не бачилися... Домовилися на понеділок.
Нарешті дорвався до інету. Глянув у пошту - лише на одному поштовику - шістдесят вісім непрочитаних повідомлень... У решту навіть лячно зазирати. Несподівано зачепився за лист колишнього студентського товариша - тепер сепаратиста. Стало трохи незручно - я за його свято у листопаді забув. І то не дивно - війна... Хоча який він сепаратист? Двадцять років мешкає в Росії. Просто - ватник. Жертва пропаганди. Колись я йому порадив валити з Росії - не послухав мене. Ну то нехай не ображається.
Увечері отець Богдан виступатиме на Еспресо ТВ, а затим вирушатиме до Львова - рятувати фуру з медичним обладнанням, яка застрягла на митниці і не рухається вже котрий місяць.
Вечором на Печерську мене зупинили двоє проповідників з молитвениками чорного кольору. Підозрюю, Ієговісти. Обидва однакових з лиця, мов близнюки. Їхні пісні пики нічого оригінального не прогнозували:
- Што для вас счастьє?
- Перемога над кацапами.
- А можна по-рускі?
- Ви знахабнали чи що?
- Ми із Амєрікі. Плохо знаєм украінскій...
- Ну то допоможіть Україні!
Діалог явно пішов не туди, куди вони звикли його штовхати.
- А давайтє ми вам лучшє позвонім?
- Робіть що хочете. Але щоб на користь.
Щастить мене на проповідників!
Взяв у пані О. на метро «Голосієвська» диктофон. Поки що не знадобився - вояки вкотре перенесли зустріч. Тепер на понеділок. Сподіваюся, це вже востаннє.
Брат ночує на дачі щодня - щоб будинок не дограбували остаточно, поки не поставлять нові вікна і не проведуть сигналізацію. То добре, що нема роботи! Але погано, що немає обігових коштів...
Телефонувався з хлопцями зі спецназу. Порадував їх двома новими коліматорами, але вирішили не відправляти нові іграшки «Новою поштою», зустрітися особисто: треба врешті-решт і коньяку випити! Як не як з літа не бачилися... Домовилися на понеділок.
Нарешті дорвався до інету. Глянув у пошту - лише на одному поштовику - шістдесят вісім непрочитаних повідомлень... У решту навіть лячно зазирати. Несподівано зачепився за лист колишнього студентського товариша - тепер сепаратиста. Стало трохи незручно - я за його свято у листопаді забув. І то не дивно - війна... Хоча який він сепаратист? Двадцять років мешкає в Росії. Просто - ватник. Жертва пропаганди. Колись я йому порадив валити з Росії - не послухав мене. Ну то нехай не ображається.