16.12.2014

Dec 16, 2014 09:19

    Їхав у тролейбусі. Лунає дзвоник. У слухавці - голос пані з Ліги Українських Меценатів. Спілкуємося чистісінькою українською. Сенс розмови полягає у поставці коліматорного приціла і закупівлі сучасного бінокля з лазерним далекоміром для вояків. Люди навколо мовчать. По закінченню розмови один дядько, пенсійного віку, що їхав з онуком додому, так само українською спитав: «звідки я буду?» Сам не знаючи навіщо, бовкаю: «з Вінниці». І поки тролейбус їхав, ми мали приємну бесіду, щодо собачої погоди у Донбасі, і божевільні навколо, і вдачі нашим воякам. Люди навколо мовчать. Дядько зійшов на зупинці «Клубна», а я проїхав ще три до своєї. І так до самого кінця подорожі люди навколо нічим не виразили свого відношення до таких попутників, хоча серед них безперечно були носії різних поглядів...

    Уявляю, як люди витріщалися учора, біля другого під’їзду типової п’ятиповерхівки по вулиці Лермонтова, побачивши у себе зірок українського політикуму, яких раніше бачили хіба що в газетах і ТБ: Соболєва Єгора, Дмитра Добродомова, Володимира Парасюка, Семена Семенченка... Ну то нехай звикають!













Пішли розмови щодо нового референдуму в Криму. Тобто, вже почалися обережні спроби злити Крим Україні, обтяживши її зруйновану війною і злочинами кремлівських васалів економіку, другим після Донбасу сепаратистським регіоном. А от дзуськи! Ні, я звісно теж за референдум. Тільки нехай він буде чесним, а не таким, як минулого разу. Я маю на увазі, що для його проведення треба повернути на місця постійного проживання вимушених біженців на материкову Україну, і навпаки - вивезти геть іноземних громадян, фактично - росіян за паспортом, щоб унеможливити саму можливість їхнього голосування на користь сусідньої країни. У тому числі геть усіх новоспечених росіян, яким так кортіло померти у Росії... Ось лише тоді референдум буде справедливий. І я навіть не сумніваюся у його результатах...

війна, Донбас

Previous post Next post
Up