На роботі така само царина розвалу, саботажу і байдужості: зарплатні як не було, так і немає. Причому, мене ж у цьому і звинуватили! Тобто, на моє питання, коли будуть гроші, керівництво нахабно заявило:
- Ми на тому тижні тебе вибрали у члени трудового колективу, ось ти й добивайся! Організовуй збори, пиши скарги, ходи у виконавчу службу.
Очі мої зробилися булькаті. Мало того, що я до розпожілу коштів і наказів видавати їх ніякого відношення не маю, мало що я не давав своєї згоди на включення себе у РТК, а тим більше - нічого не підписував, так я ще й виявився винуватий у тому, що голова і секретар Ради Трудового Колективу нічого не роблять.
- Та ви заїбали!!!
Поставив ультиматум: «не буде грошей до першого грудня - буде звільнення і суд.
Змушений виманювати маму до себе за допомогою Яценюка: той оголосив про необхідність реєструватися у фонді соцзахисту, звідки знову треба нести папірець у Пенсійний Фонд. А до того це - довідка з ЖЕКу, для чого у свою чергу треба заяву від себе і підтвердження від двох сусідів.
Почав збір чергової посилки для спецназу: купив кави: п’ять м’яких упаковок по сімдесят і сто сорок грамів, чотири блоки цигарок, п’ятнадцять банок м’ясних консервів, віддав дівчатам сало - на створення енергетичних сумішів. Планую у п’ятницю-неділю відсилати.
А у цей час під Артемівськом створюється потужне угрупування українських військ: нагнали силу-силенну техніки і особового складу - колони тягнуться десятки кілометрів, будуються потужні укріпрайони. Вояки в основному зі Львова. Кажуть, що Артемівськ не здадуть. Дай Боже!