В гостях у Бацьки. Частина 1.
Суперові дороги, злющі комарі і руйнація деяких медійних міфів - ось основне, чим зустріла нас Білорусь.
Поїхали ми редакційним колективом, зробивши таким чином собі подарунок на День журналіста. Перед поїздкою активно говорилося про два моменти: що треба брати з собою долари, бо вони підуть за найліпшим курсом, і що розраховувати на якісь покупки особливо не варто, бо білоруси усе розбирають і магазини світять порожніми полицями.
Так от. Долари туди дійсно брати хорошо: за десятку дають 50 тисяч рублів і накупляти за них можна явно більше, ніж за 80 українських гривень. А в магазинах - принаймні, у Бресті - можна купить абсолютно всьо (зокрема різні власне білоруські ніштяки) і, до того ж, часто за ціною нижчою, ніж у нас.
Ітого, в універмазі, в який нас завезли після відвідин фортеці, затарилася чотирма сортами білоруського пива ("Дуплет", "Беловежское", "Портер брестский" і "Доктор Дизель"), смачнющим молочним шоколадом із сушеними вишнями, згущонкою з натуральною кавою і чаєм з гранатом. Усьо виявилося дуже смачним:)
А сам Брест виявився дуже чистим, охайним і світлим містом.
І я розумію, чого звичайні українські селяни, жителі прикордоння, так хвалять Білорусь і Лукашенка - вони бачать те, чого не вистачає нам принаймні зовні: чистота, порядок, комфорт. Такі штуки, як свобода слова чи труднощі білоруського бізнесу їх абсолютно не торкають. Натомість "картинку" бачать ну справді привабливу. Не знаю, як в інших частинах країни, але Брест, до якого в'їжджають як українці, так і поляки, з роллю "візитки" справляється непогано.
Про митників, наших і їхніх, а також про героїчну Брестську фортецю буде з понеділка - разом з фотками:)
Поїхали ми редакційним колективом, зробивши таким чином собі подарунок на День журналіста. Перед поїздкою активно говорилося про два моменти: що треба брати з собою долари, бо вони підуть за найліпшим курсом, і що розраховувати на якісь покупки особливо не варто, бо білоруси усе розбирають і магазини світять порожніми полицями.
Так от. Долари туди дійсно брати хорошо: за десятку дають 50 тисяч рублів і накупляти за них можна явно більше, ніж за 80 українських гривень. А в магазинах - принаймні, у Бресті - можна купить абсолютно всьо (зокрема різні власне білоруські ніштяки) і, до того ж, часто за ціною нижчою, ніж у нас.
Ітого, в універмазі, в який нас завезли після відвідин фортеці, затарилася чотирма сортами білоруського пива ("Дуплет", "Беловежское", "Портер брестский" і "Доктор Дизель"), смачнющим молочним шоколадом із сушеними вишнями, згущонкою з натуральною кавою і чаєм з гранатом. Усьо виявилося дуже смачним:)
А сам Брест виявився дуже чистим, охайним і світлим містом.
І я розумію, чого звичайні українські селяни, жителі прикордоння, так хвалять Білорусь і Лукашенка - вони бачать те, чого не вистачає нам принаймні зовні: чистота, порядок, комфорт. Такі штуки, як свобода слова чи труднощі білоруського бізнесу їх абсолютно не торкають. Натомість "картинку" бачать ну справді привабливу. Не знаю, як в інших частинах країни, але Брест, до якого в'їжджають як українці, так і поляки, з роллю "візитки" справляється непогано.
Про митників, наших і їхніх, а також про героїчну Брестську фортецю буде з понеділка - разом з фотками:)