Kwintesencja Kobiecości, або Європейська полька у спідньому
Нарила в закромах). Це моя спроба майже річної давності написати шось більш-менш притомне про Гретковську. Я справді її дуже-дуже люблю :)
Гретковська - одна з головних постатей сучасної польської літератури. Надто скандальна навіть для феміністок. Але епатування голими дупами - то далеко не головна мета, як і не центральна тема Мануелиної прози. Сьогодні хочу поговорити про два "щоденникових романи" Гретковської - "Полька" і "Європейка"
Полька - це не тільки ім"я, а й національність. Полька - це не тільки уродженка Лодзі (Варшави, Гданська - список можна продовжувати), це ще й маленька дівчинка, якої поки нема офіційно, але яка вже живе під шкірою, хлюпається в теплих темних водах в глибинах матки. Словом, "Полька" - це щоденник вагітної письменниці. Звісно, як і будь-який твір щоденникового типу, його важко звести до якоїсь однієї теми. Важливо також не забувати про підступність, властиву письменникам, і не сприймати позірну автобіографічність аж так за чисту монету. Хоча цьому сприяє і тотожність імен персонажів з їхніми реальними прототипами, і часова синхронізація між написанням книжки та вагітністю самої Мануели. Книга наповнена описами стану вагітності "зсередити", від фізіологічних процесів пердіння і усцикання, до емоцій від перших поштовхів малечі і фобій про вчасність/готовність до материнства. Також "Полька" (як і, пізніше "Європейка") дає уявлення про те, що називають "творчою кухнею" письменника: власне процес писання, стосунки з видавцями, думки про тих чи інших діячів від культури. Це вимагає певного словничка, своєрідного who-is-who, адже реалії літературно-телевізійного життя Польщі нам переважно невідомі. "Полька" - це не тільки зродження материнського інстинкту, це й повернення до своєї ідентичності, згубленої в багатолітніх блуканнях Європою. Це народження польки не тільки Мануелою, але й в Мануелі. "Європейку" від "Польки" відділяє приблизно два роки і одна книжка. Але і за формою, і за тоном вони дуже схожі. Тут має місце побут вже осілої в Польщі Мануели, її мамські клопоти з уже дворічною Полею, ну і, звісно, навкололітературні зустрічі-поїздки-презентації. Все це приправлено цікавими роздумами з приводу польського ТіВі та переважно не-польських фільмів. Перчинки додає образ письменниці-скандалу, такої собі кобіти з пенісом, в якої замість святенницького німбу - метафізичний хвостик. Хто ж Європейка, спитаєте ви? Звісно, і Мануела, вже давно не зашорена кордонами однієї країни а по-європейськи ментально вільна, і її донька Поля, шведка за документами, і Польща ( бо ж Polska też kobieta), яка саме вступає до Євросоюзу.
Після "Європейки" і "Польки" я "підсіла" на Гретковську. Може, через щоденниковість цих книг, яка дає ілюзію причетності до інтимного світу письменниці. Може тому, що теми материнства, європейства і реакції на секс в суспільстві мене цікавлять більше, ніж решта тем. А може то дається взнаки моя генетична польськість.
Гретковська - одна з головних постатей сучасної польської літератури. Надто скандальна навіть для феміністок. Але епатування голими дупами - то далеко не головна мета, як і не центральна тема Мануелиної прози. Сьогодні хочу поговорити про два "щоденникових романи" Гретковської - "Полька" і "Європейка"
Полька - це не тільки ім"я, а й національність. Полька - це не тільки уродженка Лодзі (Варшави, Гданська - список можна продовжувати), це ще й маленька дівчинка, якої поки нема офіційно, але яка вже живе під шкірою, хлюпається в теплих темних водах в глибинах матки. Словом, "Полька" - це щоденник вагітної письменниці. Звісно, як і будь-який твір щоденникового типу, його важко звести до якоїсь однієї теми. Важливо також не забувати про підступність, властиву письменникам, і не сприймати позірну автобіографічність аж так за чисту монету. Хоча цьому сприяє і тотожність імен персонажів з їхніми реальними прототипами, і часова синхронізація між написанням книжки та вагітністю самої Мануели. Книга наповнена описами стану вагітності "зсередити", від фізіологічних процесів пердіння і усцикання, до емоцій від перших поштовхів малечі і фобій про вчасність/готовність до материнства. Також "Полька" (як і, пізніше "Європейка") дає уявлення про те, що називають "творчою кухнею" письменника: власне процес писання, стосунки з видавцями, думки про тих чи інших діячів від культури. Це вимагає певного словничка, своєрідного who-is-who, адже реалії літературно-телевізійного життя Польщі нам переважно невідомі. "Полька" - це не тільки зродження материнського інстинкту, це й повернення до своєї ідентичності, згубленої в багатолітніх блуканнях Європою. Це народження польки не тільки Мануелою, але й в Мануелі. "Європейку" від "Польки" відділяє приблизно два роки і одна книжка. Але і за формою, і за тоном вони дуже схожі. Тут має місце побут вже осілої в Польщі Мануели, її мамські клопоти з уже дворічною Полею, ну і, звісно, навкололітературні зустрічі-поїздки-презентації. Все це приправлено цікавими роздумами з приводу польського ТіВі та переважно не-польських фільмів. Перчинки додає образ письменниці-скандалу, такої собі кобіти з пенісом, в якої замість святенницького німбу - метафізичний хвостик. Хто ж Європейка, спитаєте ви? Звісно, і Мануела, вже давно не зашорена кордонами однієї країни а по-європейськи ментально вільна, і її донька Поля, шведка за документами, і Польща ( бо ж Polska też kobieta), яка саме вступає до Євросоюзу.
Після "Європейки" і "Польки" я "підсіла" на Гретковську. Може, через щоденниковість цих книг, яка дає ілюзію причетності до інтимного світу письменниці. Може тому, що теми материнства, європейства і реакції на секс в суспільстві мене цікавлять більше, ніж решта тем. А може то дається взнаки моя генетична польськість.