ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ У БАЙК-РОК КЛУБІ З ПРЯМИМ ЕФІРОМ
Це була, без сумніву, найкрутіша вечірка до дня народження з усіх, на котрих доводилося бувати. Свій 55-й ювілей володимирський джазовий бард-піаніст, легенда української незалежної музики Сергій Шишкін святкував у київському байк-рок клубі «Route 66» - і це стало подією столичного рівня. На вечірці усе було добірним та ексклюзивним - і товариство, яке прийшло привітати іменинника на сцені й поза нею, і сюрпризи для ювіляра.
Особливість номер один вечірки - те, що Сергія Шишкіна віншували не з келихами, а з піснями. І то неабиякими, а найкращими, що звучать у просторі міської української культури. Для Шишкіна і разом із ним цього вечора грали яскраві музиканти - «Тельнюк: Сестри», Марійка Бурмака, брати Капранови, Грицько Лук’яненко, Василь Карапулько, Едуард Драч, Віктор Нестерук, Роман Коляда, «ШиКаЛук». Була й потужна волинська підтримка - гурти «Luchesk-Band» та «Етнаterra» й Іванна Ворошилюк, яка прекваліфікувалася зі скрипальки в піаністку й дебютувала з власними піснями.
Ведучою вечора ось уже вдруге була феєрично-еротична поетка, «міс Катарсис» Олеся Мудрак-Ковалівна. Вона справно розпоряджалася мікрофоном і музикантами, засипала ювіляра лавровим листям, читала вірші з фірмовими зітханнями і була неперевершеною, хоч і довелось їй нелегко - вечірка тривала аж п’ять годин.
Описувати виступи гостей - марна річ. Скажу лишень, що дійство виявилося настільки прегарним, що подекуди я не те що фотографувати - дихати забувала. Чимало було зворушливих і несподіваних моментів. Надто ж коли друзі-музиканти ділилися спогадами про те, як познайомилися з іменинником чи про ситуації, в яких доля їх зводила. Марійка Бурмака розповіла як після одного з «Оберегів» Сергій Шишкін присвятив їй, ще зовсім юній дівчині, пісню «Совість». І як ця пісня стала для неї орієнтиром, на який вона щоразу озирається, аби не схибити у житті.
Сам ювіляр виходив на сцену кілька разів, і щоразу це було інакше, і щоразу - по особливому. І коли співав «Западенську зиму», яка так полюбилася киянам, і коли виконував щемливу «Давню любов», і коли разом з музикантами-гончарами з «Luchesk-Band» створили справжній космос… І було видно - сяяв від щастя. «Це хаос, купа емоцій і разом з тим - несамовитий кайф», - так маестро коментував свій настрій.
Це неймовірне дійство стало можливим великою мірою завдяки підтримці друзів, каже Сергій Шишкін. І їхній список не обмежується тими, хто вийшов на сцену, хто забезпечував звук, хто, власне, запросив святкувати у «Route 66». Фінансово до організації вечірки, що стала чудовим зразком інтелектуального відпочинку, долучилися Євген Шелепі на, Наталія Шандалко,Костя Зінкевич, Андрій Шоцький з Володимира-Волинського, Андрій Доманський з Тюмені, Анатолій Дарчук з міста Каламата, Греція. Ірина Багіра зі студією «Bagira-music» знімали усе дійство на п’ять камер. А журналістка каналу ТВі Олена Опанасенко зробила пряме включення зі свята у вечірній випуск новин. Брати Капранови потім сказали, що це був унікальний випадок в історії українського телебачення - коли репортаж із дня народження музиканта показували у прямому ефірі. "Інформаційну атаку" влаштували і друзі з Національного радіо: цими днями на всіх трьох каналах активно звучало ім'я Шишкіна.
Ексклюзивні сюрпризи він іменинника і його друга-гончара Валері Ленартовича дісталися усім музикантам - їм вручили чудові глиняні горнята, виготовлені спеціально для цієї події. Сергій Шишкін між виступами приймав подарунки, квіти, теплі слова і усмішки. Ледь встигав поміж тим зробити ковток кави, як знову й знову кликали його до сцени, вітали, бажали, дарували. Разом з гуртом «Етнаterra» ми подарували нашому ювіляру іменинний торт і букет квітів «гарячих» барв - аби життєвої енергії йому вистачило ще як мінімум на найближчі 55 років. А в нотному зошиті усі друзі музиканта лишили слова і навіть мелодії побажань.
Серед них було й побажання від нашої газети: аби на наступному ювілеї Шишкіна ми зібралися десь у Європі. Адже те, що він робить у просторі української музики, - так по-європейськи!
Віталіна ЛІТВІНОВА.
газета "Слово правди".
п.с. у друк пішли трохи інші фотки, але оця, з Сергієм Євгеновичем і Олесею Мудрак-Ковалівною подобається мені більше: дуже вже вони нагадують мені Воланда і Геллу перед балом:)))