Бульбарокко - рокове бароко
Три дні фестивалю "Тарас Бульба" - три дні шальонства, драйву, класної музики, три безcонних ночі, три неймовірних ночі.
Добирання до Дубна, якесь таке аццьки довге й виснажливе. Але коли виходиш з маршрутки у центрі, просто біля сцени - переживаєш якісь такі неймовірні відчуття, наче повернувся домів (все-таки четверта моя "Бульба"!). Таке враження, що ніц не змінилося (навіть ціни в нашій улюбленій їдалці). І намети ми ставимо майже там само, де й завжди, тільки намети у нас менші, а самих їх - більше. Акредитація, бейджик, фотки біля самісінької сцени. Перша порція "наших київських" - гурт "Джеff" і Сєня. Багато розмов, багато дешевого і свіжого пива. Фотки цікавих людей, фотки з хлопцями у кілтах і дівчатками-готками.
Пивний клуб "Альт" і перше привітання з Днем народження (на той момент іще прийдешнім) від гурту "Джеff", зі сцени. То нереально приємно, коли тебе оплесками вітає увесь клуб!)) Приїзд другої порції наших київських - Шнура і Мутного. Нічне розкладання намета. Нічне святкування Дня народження (до світанку, да), гроно барвистих кульок від Ані й Пєті, браслєтік від заледве знайомої Ксюші. І головне - неймовірне спілкування: з друзями, за якими скучалося, з гітарою, з мєнтами, які прийшли слухати гітару, з гітаристом, якого побили панки... Рамантіка!))
Прокидання після двогодинного сну, борщ, прогулянка і тупняки. Музика-музика-музика. Прекрасні квіти і прекрасний подарунок від прекрасних київських чуваків :) Хепібьоздей по телефону від куми Тані, суперкреативне побажання від куми Інни і супер-в-точку від Юльчика. Круті диски від крутого пана Літтла. Танці під "Ніагару", "Тол", "АННУ" і, звісно, "Вій". Посиденьки до світанку.
Неділя - відмокання півдня у річці. Інтерв"ю з Дімою Крузовим. Трохи траблів, трохи конфліктів, кавалок розчарувань. Повільний слем під Шишкіна. "Фіолет", який взів гран-прі фесту і так вчепив. що ми півночі і весь наступний день співали "Долоні". Ця музика - як ЛСД, загрібає швидко і довго не відпускає))). Шалені танці під "Оркестр Янки Козир". Добирання до наметового містечка з паскудним відчуттям. що ця ніч - на цій Бульбі - остання. Півсон-півдрімота, знову якісь мєнти, яким я, пригадується. пробувала нахамити, то не змогла зібрати докупи думки. Зрештою засинання під відкритим небом, яке невблаганно світлішає...
Зранку традиційно виявляється, що лишилися тільки ми і панки. Ну панкам простіше, їм взагалі особливо нІкуди спішити. Звичйний бодун-хохотун (Шнур і Мутний в етам дєлє неперевершені), збирання-прощаня і - до зустрічі, Дубно, наступного року!
Я чомусь впевнена. що ми обов"язково побачимось.
Цей "Тарас Бульба" був для мене найкрутішим і я не хочу зупинятися:))) Дяки всім, хто зробив цей фест таким класним, я вас лю!:)
Добирання до Дубна, якесь таке аццьки довге й виснажливе. Але коли виходиш з маршрутки у центрі, просто біля сцени - переживаєш якісь такі неймовірні відчуття, наче повернувся домів (все-таки четверта моя "Бульба"!). Таке враження, що ніц не змінилося (навіть ціни в нашій улюбленій їдалці). І намети ми ставимо майже там само, де й завжди, тільки намети у нас менші, а самих їх - більше. Акредитація, бейджик, фотки біля самісінької сцени. Перша порція "наших київських" - гурт "Джеff" і Сєня. Багато розмов, багато дешевого і свіжого пива. Фотки цікавих людей, фотки з хлопцями у кілтах і дівчатками-готками.
Пивний клуб "Альт" і перше привітання з Днем народження (на той момент іще прийдешнім) від гурту "Джеff", зі сцени. То нереально приємно, коли тебе оплесками вітає увесь клуб!)) Приїзд другої порції наших київських - Шнура і Мутного. Нічне розкладання намета. Нічне святкування Дня народження (до світанку, да), гроно барвистих кульок від Ані й Пєті, браслєтік від заледве знайомої Ксюші. І головне - неймовірне спілкування: з друзями, за якими скучалося, з гітарою, з мєнтами, які прийшли слухати гітару, з гітаристом, якого побили панки... Рамантіка!))
Прокидання після двогодинного сну, борщ, прогулянка і тупняки. Музика-музика-музика. Прекрасні квіти і прекрасний подарунок від прекрасних київських чуваків :) Хепібьоздей по телефону від куми Тані, суперкреативне побажання від куми Інни і супер-в-точку від Юльчика. Круті диски від крутого пана Літтла. Танці під "Ніагару", "Тол", "АННУ" і, звісно, "Вій". Посиденьки до світанку.
Неділя - відмокання півдня у річці. Інтерв"ю з Дімою Крузовим. Трохи траблів, трохи конфліктів, кавалок розчарувань. Повільний слем під Шишкіна. "Фіолет", який взів гран-прі фесту і так вчепив. що ми півночі і весь наступний день співали "Долоні". Ця музика - як ЛСД, загрібає швидко і довго не відпускає))). Шалені танці під "Оркестр Янки Козир". Добирання до наметового містечка з паскудним відчуттям. що ця ніч - на цій Бульбі - остання. Півсон-півдрімота, знову якісь мєнти, яким я, пригадується. пробувала нахамити, то не змогла зібрати докупи думки. Зрештою засинання під відкритим небом, яке невблаганно світлішає...
Зранку традиційно виявляється, що лишилися тільки ми і панки. Ну панкам простіше, їм взагалі особливо нІкуди спішити. Звичйний бодун-хохотун (Шнур і Мутний в етам дєлє неперевершені), збирання-прощаня і - до зустрічі, Дубно, наступного року!
Я чомусь впевнена. що ми обов"язково побачимось.
Цей "Тарас Бульба" був для мене найкрутішим і я не хочу зупинятися:))) Дяки всім, хто зробив цей фест таким класним, я вас лю!:)