Харьков Севастополь Одесса
Недавно прошла целая череда путешествий. Конечно, не заграница. Но все же, гораздо лучше, чем в офисе стулья протирать. Командировка в Харьков - весьма милое занятие, если учесть, что в это же время в Киевском офисе проходило расследование кражи товара с производства… Всех нашли и посадили. Как я рад, что не присутствовал при этой всей кутерьме.
Харьков порадовал обилием высоких длинноногих брюнеток и удивил обилием супермаркетов электроники и мебельных магазинов. Сразу вспомнились слова - «В уездном городе N было так много парикмахерских заведений и бюро похоронных процессий, что, казалось, жители города рождаются лишь затем, чтобы побриться, остричься, освежить голову вежеталем и сразу же умереть.»
Без экстрима не обошлось и здесь. Когда я приехал на вокзал, часы показывали 16:24. Поезд отправлялся в 16:27… Спринтерский бег по вокзальной площади и самому вокзалу с рюкзаком за спиной, уворачиваясь от прохожих, и я в вагоне. Через секунду поезд тронулся.
Вернувшись домой, едва успев собрать вещи, ломанулся в Крым, на велопробег. Преодолев за первый день 150 км с набором высоты свыше 2500м, прибыли в Севастополь, где заночевали и на следующий день отправились в Херсонес, а потом на поезд и домой. Об этом подробнее здесь .
Командировка во Львов…
Тут вже я не втримаюсь, щоб не перейти на Українську. Так, місто Лева асоціюється саме з українською мовою. А ще чомусь з кавою… Давно я не пив стільки кави, як тут! Мій улюблений Львів! Мені не вистачить ресурсів цього сайту, щоб висловити всю свою радість від перебування в цьому чудовому та гостинному старовинному місті. Чого тільки варто прогулятись бруківками Старого міста, поблукати вузенькими вуличками просто так, без певної мети та маршруту! Не буду описувати всі пам`ятки архітектури, яких тут безліч. Кожен будиночок має свою історію. Тут є і Краківський базар, оспіваний у відомій пісні Братів Гадюкіних, і магазин «Файні мешти», і вулиця «Під дубом»… Зауважте, не «Піддубна» і не будь-яка інша, а саме так: «Під дубом»! Складається враження, що у цього міста є своє серце… Коли побачив, як ремонтують вулиці, виймаючи та складаючи на купу бруківку, мені стало сумно… Думаю - заасфальтують старий Львів, і все… Але комусь з міських діячів (за що йому моя пошана) все-ж вистачило розуму не руйнувати львівські бруківки. На вулицях вкладають бетонну основу, а на ній відновлюють бруківку, після чого вона стає зовсім рівною, не гірше, ніж асфальт.
Та й люди мені тут подобаються. Ось приклад - їдучи в трамваї, я двічи намагався купити білет. Але у водія не було решти з десяти гривень, і я лишився «зайцем». Контролер «запропонувала» мені сплатити штраф та вийти геть з вагону. Який тут піднявся галас! Всі, хто бачив, як я хотів та не зміг сплатити проїзд, стали на мій захист! Контролерці ледь не довелось самій тікати з вагону… Ситуація, яку майже неможливо уявити в Києві.
Харьков порадовал обилием высоких длинноногих брюнеток и удивил обилием супермаркетов электроники и мебельных магазинов. Сразу вспомнились слова - «В уездном городе N было так много парикмахерских заведений и бюро похоронных процессий, что, казалось, жители города рождаются лишь затем, чтобы побриться, остричься, освежить голову вежеталем и сразу же умереть.»
Без экстрима не обошлось и здесь. Когда я приехал на вокзал, часы показывали 16:24. Поезд отправлялся в 16:27… Спринтерский бег по вокзальной площади и самому вокзалу с рюкзаком за спиной, уворачиваясь от прохожих, и я в вагоне. Через секунду поезд тронулся.
Вернувшись домой, едва успев собрать вещи, ломанулся в Крым, на велопробег. Преодолев за первый день 150 км с набором высоты свыше 2500м, прибыли в Севастополь, где заночевали и на следующий день отправились в Херсонес, а потом на поезд и домой. Об этом подробнее здесь .
Командировка во Львов…
Тут вже я не втримаюсь, щоб не перейти на Українську. Так, місто Лева асоціюється саме з українською мовою. А ще чомусь з кавою… Давно я не пив стільки кави, як тут! Мій улюблений Львів! Мені не вистачить ресурсів цього сайту, щоб висловити всю свою радість від перебування в цьому чудовому та гостинному старовинному місті. Чого тільки варто прогулятись бруківками Старого міста, поблукати вузенькими вуличками просто так, без певної мети та маршруту! Не буду описувати всі пам`ятки архітектури, яких тут безліч. Кожен будиночок має свою історію. Тут є і Краківський базар, оспіваний у відомій пісні Братів Гадюкіних, і магазин «Файні мешти», і вулиця «Під дубом»… Зауважте, не «Піддубна» і не будь-яка інша, а саме так: «Під дубом»! Складається враження, що у цього міста є своє серце… Коли побачив, як ремонтують вулиці, виймаючи та складаючи на купу бруківку, мені стало сумно… Думаю - заасфальтують старий Львів, і все… Але комусь з міських діячів (за що йому моя пошана) все-ж вистачило розуму не руйнувати львівські бруківки. На вулицях вкладають бетонну основу, а на ній відновлюють бруківку, після чого вона стає зовсім рівною, не гірше, ніж асфальт.
Та й люди мені тут подобаються. Ось приклад - їдучи в трамваї, я двічи намагався купити білет. Але у водія не було решти з десяти гривень, і я лишився «зайцем». Контролер «запропонувала» мені сплатити штраф та вийти геть з вагону. Який тут піднявся галас! Всі, хто бачив, як я хотів та не зміг сплатити проїзд, стали на мій захист! Контролерці ледь не довелось самій тікати з вагону… Ситуація, яку майже неможливо уявити в Києві.