Запіскі украінського самашедшего
Коли Ліна Костенко почала піарити свою нову книгу "Запіскі украінського самашедшего", одразу згадав за Марченка. (он же mike_marchenko ) Є такий в Дніпропетровську людина-плакат. Особисто з ним спілкувався кілька разів, коли жив в Дніпрі. Той ще чєловєчіщє! До речі сам визнає, що він психічно хворий, що взагалі то не притаманно психам. А він від цього будує свій меседж. "Шизофреники всіх країн, єднайтесь!" - щось на кштал того. Веде активну пропаганду в інтернеті.
Коли вперше побачив, Михайло був весь в плакатах: одна полоса зпереду, друга на спині. Креплені на плечах та боках. Такий собі плащ хрестоносця. Тількі майже до п"ят. И дуже вузький. Тому широкі кроки він робити не міг і ходив лише на одних ступнях. Коли він хотів сісти, довелось хвилин десять розшнуровувати. Але тоді йшов 2004-й рік, і я не одразу здогадався, що він псих. Потім, він сказав, що дуже хворий. Я ввічливо поцікавився чим саме. Він трохи із здивуванням повідомив, що психічно хворий. Я подумав, що жартує. Але коли почув розповіді про те, як його переслідують США, Запад, Ізраїль, то щось таке запідозрив. Потім він розповів про те, як його ледь не вбили.
- Лізу, каже, в трамвай, а мене бабуся виштовхує звідти. І якраз трамвай починає їхати. Хотіла мене під колеса зіштовхнути
Іноді зустрічаю людей з Дніпропетровська. "Ну що, ходить ще Марченко з плакатами?" - питаю. Багато хто з місцевих його теж знають. Вже є про що поговорити. А спитав би я про краєзнавчий музей!
Згадалося з приводу поста:
Я был у сумасшедшего в гостях...
Я был у сумасшедшего в гостях.
Он телевизор дома не держал
Во сне кричал на мертвых языках
И в кухню заходить не разрешал.
Любил мышей, бежал от сигарет,
Читал стихи и краской заливался.
На строчки приносимых мной газет
Смотрел и непонятно улыбался.
Я уезжал. Он плакал на перроне.
И обещал, что вновь покажет мне
Машину времени на маленьком балконе
И вечный двигатель на письменном столе.
Юрий Топчий
Коли вперше побачив, Михайло був весь в плакатах: одна полоса зпереду, друга на спині. Креплені на плечах та боках. Такий собі плащ хрестоносця. Тількі майже до п"ят. И дуже вузький. Тому широкі кроки він робити не міг і ходив лише на одних ступнях. Коли він хотів сісти, довелось хвилин десять розшнуровувати. Але тоді йшов 2004-й рік, і я не одразу здогадався, що він псих. Потім, він сказав, що дуже хворий. Я ввічливо поцікавився чим саме. Він трохи із здивуванням повідомив, що психічно хворий. Я подумав, що жартує. Але коли почув розповіді про те, як його переслідують США, Запад, Ізраїль, то щось таке запідозрив. Потім він розповів про те, як його ледь не вбили.
- Лізу, каже, в трамвай, а мене бабуся виштовхує звідти. І якраз трамвай починає їхати. Хотіла мене під колеса зіштовхнути
Іноді зустрічаю людей з Дніпропетровська. "Ну що, ходить ще Марченко з плакатами?" - питаю. Багато хто з місцевих його теж знають. Вже є про що поговорити. А спитав би я про краєзнавчий музей!
Згадалося з приводу поста:
Я был у сумасшедшего в гостях...
Я был у сумасшедшего в гостях.
Он телевизор дома не держал
Во сне кричал на мертвых языках
И в кухню заходить не разрешал.
Любил мышей, бежал от сигарет,
Читал стихи и краской заливался.
На строчки приносимых мной газет
Смотрел и непонятно улыбался.
Я уезжал. Он плакал на перроне.
И обещал, что вновь покажет мне
Машину времени на маленьком балконе
И вечный двигатель на письменном столе.
Юрий Топчий