Balmorhea @ Kyiv 2013
Спражнє свято зовсім необов'язково наступає разом з червоною датою у календарі кимось поставленою у типографії. Справжнє свято це особливий настрій в поєднанні із особливими умовами, це ніби парад планет суєтливого людського існування. Інколи це відчувається заздалегідь, а інколи спонтанно. Про концерт Balmorhea в Києві було давно відомо, тож передчуття свята ховалося десь, себе не виказувало а розкривалося лише під час гри аудіозаписів цього чудового гурту.
Ми приїхали із теплих західних українських міст у тепле центроукраїнське, і за кілька годин опинилися в затишній теплій Малій Опері. Перші враження від місця залишилися відповідного відтінку - сцена як на долоні (особливо якщо маєш метр дев'яносто), місця вистачає усім, світло на сцені виконує кольорові піруети, ну а звук несеться саме таким, яким його хочуть вуха.
Квартет Easymuffin Midnight Melodies Collective чимось особливим не вражає, але харизми цій музиці точно не бракує - акордеон в суміші із джазовими мотивами звучить насичено і задорно, а хлопцям явно подобається те, чим вони займаються, і це справді дуже здорово.
Ось американці починають готуватися до свого виступу, замість очікуваної штовханини під сценою звідкілясь доноситься свіже повітря, а теревені слухачів поволі тонуть в синьому світлі і у перших неквапливих гітарних ритмах. Ейша та хлопці рухаються по сцені наче бджілки - від одного інструменту до іншого, інколи передаючи їх одне одному прямо під час композиції. Мелодії линуть до нас яскравим мереживом світла та музики, а акомпанементуючі голоси цих людей зі сцени лише доповнюють це свято ще більшою кількістю добра.
В якийсь момент часу втрачаєш нитку часу, уявляєш, що Бальморея це країна із книжок, усі ми, разом із музикантами, є такі собі бальмореянини, а весь цей сьогоднішній вечір є наше національне свято. Жодних галасливих лозунгів, жодних прапорів, тільки півмісяць на небесхолів і яскраві вогні довкола. І звичайно, коли виявилося, що музикантам треба покидати цю казку, і збиратися в якісь там інші міста, то це трохи розчарувало. Ну але ж які там образи, вам раді кожного того дня, який ви проведете тут, лише, просимо, повертайтеся ще. Вони кажуть "Ну звичайно", і починають співати хором на прощання, зал переповнюють вдячність і захоплення, в руках у людей квіти-квіти-квіти, на обличчях усмішки а в серцях радість і тривога.
Жодними фотографіями чи відео ця подія не постане в тих самих світлі і просторі, бо це було справжнє свято. Воно відбулося і годиться подякувати тим людям, які причетні то цього вечора. Спасибі, це було особливе.
Click to view