Батькам...від душі
Мама…Напевно, я не буду оригінальною, якщо скажу, що це найрідніша людина в світі. Вона виношувала мене під своїм серцем, терпіла нестерпний біль, народжуючи мене, не спала ночей, співаючи колискові біля мого ліжечка. У неї боліло серце, коли у мене різались зубки, вона хвилювалася більше за мене, ведучи мене у перший клас, і скоро плакатиме на моєму випускному вечорі. Мама - це та людина, до якої завжди можна звернутися за порадою, яка допоможе, приголубить та буде з тобою навіть тоді, коли від тебе відвернулися всі. Я часто картаю себе за те, що неодноразово у нас із моєю ненькою виникають сварки, адже вона хвилюється за мене, а я просто цього не розумію. На жаль, я не рідко змушую її нервуватися і замість того, щоб попросити вибачення, просто грюкаю дверима. У такі моменти нам обом дуже боляче, але варто мені тільки підійти до неї і обійняти, я зрозумію, що вона любить мене більше за все на світі і кращої за неї не існує.
Я вдячна їй за її строгість, за те, що вона багато мені забороняла, що виховувала мене так, як вважала за потрібне і за те, що це виховання було правильним. Завдяки їй, я саме така, яка я є.
Тато... Він був зі мною від першого мого подиху до останнього свого…Коли мама була вагітна, татусь мріяв про хлопчика, але народилась я, та він любив мене більше за всіх… І я його дуже люблю. Моїм першим словом було «тато». Пам’ятаю, як у дитинстві він грав мені на гітарі, як ми з ним робили шпаківні, як прикрашали ялинку та робили саморобки. Пам’ятаю, як тато вчив мене плавати, як допомагав робити уроки та як розповідав смішні історії. Пам’ятаю, як їздили на риболовлю, як ходили по гриби, як він привіз собаку. Ці спомини можна продовжувати ще довго. Тато завжди був зі мною, підтримував всі мої починання, пишався моїми перемогами та хвилювався через мої поразки. Але, на жаль, так тривало не довго. Коли мені йшов дванадцятий рік, тато загинув в автокатастрофі. І лише тоді я зрозуміла, що за всі ці роки я ні разу не сказала своєму найріднішому про те, наскільки сильно я його люблю. За це я картаю себе й досі. І хоч тепер я дуже часто повторюю ці слова, в надії, що він мене чує, я все одно не можу пробачити собі того, що не сказала їх йому в вічі. Колись я мала таку можливість, але не скористалася нею. Тато був поруч і для мене це було у порядку речей. А тепер я готова віддати все, лише б просто побачити його, почути його голос, торкнутися
Не віриться, що Вас уже немає
І слова ніжного я Вам вже не скажу,
Що голос більше Ваш не пролунає,
Що перетнули Ви життя межу.
Без Вас нестерпно боляче і сумно,
Ви в вічність відійшли вже назавжди,
Та Ви не кинули мене ні на секунду -
Зі мною Ви завжди, як не крути.
Вас вже немає, та я добре знаю,
Що Ви все бачите, що Ви є ангел мій,
Що Ви живете десь на неба краю,
Що кожну ніч торкаєтесь Ви моїх вій.
І хоч у сни мої приходите Ви рідко,
Та я ціную їх і дуже жду,
Заснути хочу кожну ніч я швидко
Та в сні сказати як я Вас люблю.
Кожна людина повинна цінувати та оберігати своїх найрідніших, розуміти, що вони не вічні, а ще - частіше обіймати та говорити, як ми їх любимо. Й коли батьки нас про щось просять - не відмовляти, а зі смиренням виконувати прохання. Навіть якщо це якісь дрібнички. Іноді з маленьких справ складається доказ нашої великої любові і пошани до них. А ті, чиї батьки відійшли в вічність мають молитися за їхній спокій на Тому Світі. Адже молитва дітей це найбільша підтримка і допомога, приклад найбільшої любові в світі.
Я вдячна їй за її строгість, за те, що вона багато мені забороняла, що виховувала мене так, як вважала за потрібне і за те, що це виховання було правильним. Завдяки їй, я саме така, яка я є.
Тато... Він був зі мною від першого мого подиху до останнього свого…Коли мама була вагітна, татусь мріяв про хлопчика, але народилась я, та він любив мене більше за всіх… І я його дуже люблю. Моїм першим словом було «тато». Пам’ятаю, як у дитинстві він грав мені на гітарі, як ми з ним робили шпаківні, як прикрашали ялинку та робили саморобки. Пам’ятаю, як тато вчив мене плавати, як допомагав робити уроки та як розповідав смішні історії. Пам’ятаю, як їздили на риболовлю, як ходили по гриби, як він привіз собаку. Ці спомини можна продовжувати ще довго. Тато завжди був зі мною, підтримував всі мої починання, пишався моїми перемогами та хвилювався через мої поразки. Але, на жаль, так тривало не довго. Коли мені йшов дванадцятий рік, тато загинув в автокатастрофі. І лише тоді я зрозуміла, що за всі ці роки я ні разу не сказала своєму найріднішому про те, наскільки сильно я його люблю. За це я картаю себе й досі. І хоч тепер я дуже часто повторюю ці слова, в надії, що він мене чує, я все одно не можу пробачити собі того, що не сказала їх йому в вічі. Колись я мала таку можливість, але не скористалася нею. Тато був поруч і для мене це було у порядку речей. А тепер я готова віддати все, лише б просто побачити його, почути його голос, торкнутися
Не віриться, що Вас уже немає
І слова ніжного я Вам вже не скажу,
Що голос більше Ваш не пролунає,
Що перетнули Ви життя межу.
Без Вас нестерпно боляче і сумно,
Ви в вічність відійшли вже назавжди,
Та Ви не кинули мене ні на секунду -
Зі мною Ви завжди, як не крути.
Вас вже немає, та я добре знаю,
Що Ви все бачите, що Ви є ангел мій,
Що Ви живете десь на неба краю,
Що кожну ніч торкаєтесь Ви моїх вій.
І хоч у сни мої приходите Ви рідко,
Та я ціную їх і дуже жду,
Заснути хочу кожну ніч я швидко
Та в сні сказати як я Вас люблю.
Кожна людина повинна цінувати та оберігати своїх найрідніших, розуміти, що вони не вічні, а ще - частіше обіймати та говорити, як ми їх любимо. Й коли батьки нас про щось просять - не відмовляти, а зі смиренням виконувати прохання. Навіть якщо це якісь дрібнички. Іноді з маленьких справ складається доказ нашої великої любові і пошани до них. А ті, чиї батьки відійшли в вічність мають молитися за їхній спокій на Тому Світі. Адже молитва дітей це найбільша підтримка і допомога, приклад найбільшої любові в світі.