Жінка-перевертень
щодня її емоційна пустота переповнюється, яко згіркле вино, аж по вінця -
щоночі по повній програмі смакує свої шалені, живі інтриги -
відтак за світанків їй - до виття, як бува за ночей вовкам,
коли рвуться на Місяці шлюзи та ллються молочні ріки..
Тлумачний словник її диких снів - то іспит на витримку без апробації.
Бо за Фройдом все плине від заздрощів: жінка - це комплекс кастрації -
і, може, тому вона ніччю то жертва-дитя, то хижак-упирИця
що упивається кров´ю зі свіжих сердечних ран
і з розтерзаних ранків, мов крики повій під руками перверзного вбивці..
Бо щойно Місяць набрякнe і зникнe зі світу білого дня пліва -
як за Юнгом, розверзнeться навстіж чорнОтою паща-діра -
там у піннім приливі колишуться мушлі й іржава глиця,
виринає з глибин i виходить на берег з піни Афродіта-Венера нова.. -
І шкіриться млосно вгорі, наче вовк-одинак, переповнений Місяць,
і вже не коле душі, наче безліч голок, і не ріже у серце розуму тріснута криця..