І знову про повінь (циклічне)
Язичеський сон про повінь*
1.
Вода високо,
вода аж занадто високо.
А небо - так низько,
небо занадто вже низько...
І сниться мені,
як вибігаю надвір просто так -
босоніж, у легенькій, прозорій суконці
і простоволоса
під струмінь раптової зливи -
ще одногО фрагментального зблиску
з нескінченного серіалу дощів -
цієї не надто мильної опери,
де побиваються всі:
люди, тварини, дерева і квіти,
де збите хльосткими ціпами в болото
злото пшениці і липи
й місцевий струмок - немов Амазонка,
по якому поспішно відплив
червень білим паперовим човником,
залишаючи по собі
доріжку розтеклих чорнил
чиїхось листів та конспектів на іспити -
так попливло одним чорним, багнистим потоком
пів-Європи...
Обличчя її і моє - під шмаганням патьоків -
ніби причинна чи в трансі,
зриваю зі себе плаття
й танцюю свій "танець дощу" босоніж,
цей ритуальний, прадавній стриптиз -
по піску і асфальті
мчать хвилі локальних цунамі...
2.
Кілька днів перед тим
по ТБ транслювали
словесні хитросплетіння
метеорологів-казкарів
про те, що буцімто цей фронтальний циклон
прийшов звідкілясь з-над Балкану
і застряг тут над нами
у водовороті
орканно-арканнім -
глипає зверху своїм злісним оком...
І, як на справжньому фронті,
стріли-катюші Перуна
(чи Зевса) -
влучають безжально в дерева -
вони вмить перетворюються
у живу естафету
вогню Прометея -
це, мабуть, помста...
Поміж стовпів "тріумфальних арок"
найвищих і найпотужніших вОльтів
гуде і співає у дротах
напруга -
електрика всюди -
тріскоче іскристо й зловіщо,
як білка вогниста скаче на гілля й волосся -
б´є струмом страху у серце..
І повінь на своїм шляху забирає усе...
Змилуйся, грізний Свароже!
Чого тобі треба?
Навіщо зіслав на людей свого сина Перуна й війну?
І скільки потрібно ще жертв?
3.
Дотанцювала...
Розбурхане небо - як звук часоміру -
стихає.
І розчиняються в безвісті хмари -
надходить вже боязко липень
з душним і вологим, тропічним повітрям.
І знову пливуть в ясних небесах почергово світила,
ділячи часу мандалу щоденно на фази:
то Сонце Дажбоже - схід немовляти
й агоній криваво-пурпуровий захід,
то Велеса Місяць -
рогатий пастух і молочні обруси туманів,
то Бабині (Квоччині) зорі - Плеяди -
сяйливі курчатка - стожари... -
Тож нехай буде світло! -
божественний символ
Сварожий...
------
*написано під час раптових нищівних повеней (у 2008 p.) y Центральній Європі, якi були наслідком довготривалого атмосферичного низького тиску над Балканським півостровом.
PS: Таки так: ці дощі надовго. Вже вдруге цьогоріч попливла наша Моравія, вода піднімається ів Чехії. Про те, що твориться у Польщі, вже взагалі не говорю. В Західній Україні ситуація теж не з тих, що "сухим з води вийшов". Які будуть наслідки? Матеріальні - звісно, що катастрофічні. Проте далеко гірші наслідки психічні: часті рецедиви посттравматичних станів після біснування природи можуть запричинити постійну важку депресію (не дай Боже).
1.
Вода високо,
вода аж занадто високо.
А небо - так низько,
небо занадто вже низько...
І сниться мені,
як вибігаю надвір просто так -
босоніж, у легенькій, прозорій суконці
і простоволоса
під струмінь раптової зливи -
ще одногО фрагментального зблиску
з нескінченного серіалу дощів -
цієї не надто мильної опери,
де побиваються всі:
люди, тварини, дерева і квіти,
де збите хльосткими ціпами в болото
злото пшениці і липи
й місцевий струмок - немов Амазонка,
по якому поспішно відплив
червень білим паперовим човником,
залишаючи по собі
доріжку розтеклих чорнил
чиїхось листів та конспектів на іспити -
так попливло одним чорним, багнистим потоком
пів-Європи...
Обличчя її і моє - під шмаганням патьоків -
ніби причинна чи в трансі,
зриваю зі себе плаття
й танцюю свій "танець дощу" босоніж,
цей ритуальний, прадавній стриптиз -
по піску і асфальті
мчать хвилі локальних цунамі...
2.
Кілька днів перед тим
по ТБ транслювали
словесні хитросплетіння
метеорологів-казкарів
про те, що буцімто цей фронтальний циклон
прийшов звідкілясь з-над Балкану
і застряг тут над нами
у водовороті
орканно-арканнім -
глипає зверху своїм злісним оком...
І, як на справжньому фронті,
стріли-катюші Перуна
(чи Зевса) -
влучають безжально в дерева -
вони вмить перетворюються
у живу естафету
вогню Прометея -
це, мабуть, помста...
Поміж стовпів "тріумфальних арок"
найвищих і найпотужніших вОльтів
гуде і співає у дротах
напруга -
електрика всюди -
тріскоче іскристо й зловіщо,
як білка вогниста скаче на гілля й волосся -
б´є струмом страху у серце..
І повінь на своїм шляху забирає усе...
Змилуйся, грізний Свароже!
Чого тобі треба?
Навіщо зіслав на людей свого сина Перуна й війну?
І скільки потрібно ще жертв?
3.
Дотанцювала...
Розбурхане небо - як звук часоміру -
стихає.
І розчиняються в безвісті хмари -
надходить вже боязко липень
з душним і вологим, тропічним повітрям.
І знову пливуть в ясних небесах почергово світила,
ділячи часу мандалу щоденно на фази:
то Сонце Дажбоже - схід немовляти
й агоній криваво-пурпуровий захід,
то Велеса Місяць -
рогатий пастух і молочні обруси туманів,
то Бабині (Квоччині) зорі - Плеяди -
сяйливі курчатка - стожари... -
Тож нехай буде світло! -
божественний символ
Сварожий...
------
*написано під час раптових нищівних повеней (у 2008 p.) y Центральній Європі, якi були наслідком довготривалого атмосферичного низького тиску над Балканським півостровом.
PS: Таки так: ці дощі надовго. Вже вдруге цьогоріч попливла наша Моравія, вода піднімається ів Чехії. Про те, що твориться у Польщі, вже взагалі не говорю. В Західній Україні ситуація теж не з тих, що "сухим з води вийшов". Які будуть наслідки? Матеріальні - звісно, що катастрофічні. Проте далеко гірші наслідки психічні: часті рецедиви посттравматичних станів після біснування природи можуть запричинити постійну важку депресію (не дай Боже).