Два фантастичні вечори: Бурмака
"Лиш на мить стану ближче, і не зможу вже піти"
Хоча займаюсь я переважно прозою, та поезію люблю, особливо - у гарному виконанні. Тому питання, чи йду я на "Вірші вночі" з Марією Бурмакою, навіть не порушувалось. Звичайно, пішла, ще й Yulia Kotova із собою потягла! До того ж, усі кошти від акції йдуть у фонд "Таблеточки", тобто на потреби онкохворих дітей.
"Як заповільнене кіно, стихають тіні за вікном і запах кави з молоком", Бурмака у довгій чорній сукні, гітара, свічки та щире спілкування. Про все. Про війну, яка стосується кожного так чи інакше. Знову до сліз торкнула "Поцілуй мене на прощання". У наших реаліях по-новому звучать вірші Олеся, особливо "Коли б ми плакати могли...". Різні були тексти, різних поетів, але музика й голос Бурмаки кожен зробили особливим: "Південного вітру обличчя" на слова Оксани Пахльовської, "Дощ" Анатолія Кичинського, "Розлюби" Бориса Чіпа. І прекрасна пісня на слова Бориса Чичибабіна, в якого Марія брала інтервю на початку своєї журналістської діяльності: "Це для мене дуже дороге". А з того, що просто читалося - Малкович, Андрухович і Жадан.
Ціла підбірка вийшла про ангелів. Тут і прекрасні вірші того ж Малковича ("Хтось з дитям удвох", "З янголом на плечі", "По Різдві"), і Марійчині власні, такі ніжні й зворушливі "Місто ангелів і дощів" та "Ангел-охоронець".
Слухали чергову пісню, Юля до мене повернулась з усмішкою. Питаю: "Що?" Юля: "Нічого, просто захотілось тобі посміхнутись". Ми з Юлею познайомились 8 років тому, а розмова почалась із "Любиш Бурмаку? О, я теж! В захваті від неї". Бо ця музика торкає дуже глибокі душевні струни.
Ні, звичайно, це був не концерт, а дуже особливі посиденьки. Де сум і печаль мішалися зі сміхом, жартами і спогадами. До Марії приходила її колишня однокласниця, з котрою вони не бачились понад 30 років. І виплили вражаючі факти з біографії Марії Бурмаки!:) Виявляється, ще у 9-річному віці ця дівчинка на дитячому дні народження організувала ровесників і зімпровізувала таку виставу "Наталка Полтавка", що батьки забули про все на світі і перетворилися на зачарованих глядачів. Вчіться, дорогі культуртрегери!)) Бурмака настроювала гітару, жартувала про машину ("Вибачте, вибачте, що я так паркуюсь, я ж блондинка!" ), розповідала про те, як плутає куплети в піснях. Це було так невимушено, так щиро, так зворушливо. І цей чарівний тембр...
По закінченні вечора трошки поспілкувались. Так, Maria Burmaka просто фантастична і надзвичайно світла. Неповторна.
Хоча займаюсь я переважно прозою, та поезію люблю, особливо - у гарному виконанні. Тому питання, чи йду я на "Вірші вночі" з Марією Бурмакою, навіть не порушувалось. Звичайно, пішла, ще й Yulia Kotova із собою потягла! До того ж, усі кошти від акції йдуть у фонд "Таблеточки", тобто на потреби онкохворих дітей.
"Як заповільнене кіно, стихають тіні за вікном і запах кави з молоком", Бурмака у довгій чорній сукні, гітара, свічки та щире спілкування. Про все. Про війну, яка стосується кожного так чи інакше. Знову до сліз торкнула "Поцілуй мене на прощання". У наших реаліях по-новому звучать вірші Олеся, особливо "Коли б ми плакати могли...". Різні були тексти, різних поетів, але музика й голос Бурмаки кожен зробили особливим: "Південного вітру обличчя" на слова Оксани Пахльовської, "Дощ" Анатолія Кичинського, "Розлюби" Бориса Чіпа. І прекрасна пісня на слова Бориса Чичибабіна, в якого Марія брала інтервю на початку своєї журналістської діяльності: "Це для мене дуже дороге". А з того, що просто читалося - Малкович, Андрухович і Жадан.
Ціла підбірка вийшла про ангелів. Тут і прекрасні вірші того ж Малковича ("Хтось з дитям удвох", "З янголом на плечі", "По Різдві"), і Марійчині власні, такі ніжні й зворушливі "Місто ангелів і дощів" та "Ангел-охоронець".
Слухали чергову пісню, Юля до мене повернулась з усмішкою. Питаю: "Що?" Юля: "Нічого, просто захотілось тобі посміхнутись". Ми з Юлею познайомились 8 років тому, а розмова почалась із "Любиш Бурмаку? О, я теж! В захваті від неї". Бо ця музика торкає дуже глибокі душевні струни.
Ні, звичайно, це був не концерт, а дуже особливі посиденьки. Де сум і печаль мішалися зі сміхом, жартами і спогадами. До Марії приходила її колишня однокласниця, з котрою вони не бачились понад 30 років. І виплили вражаючі факти з біографії Марії Бурмаки!:) Виявляється, ще у 9-річному віці ця дівчинка на дитячому дні народження організувала ровесників і зімпровізувала таку виставу "Наталка Полтавка", що батьки забули про все на світі і перетворилися на зачарованих глядачів. Вчіться, дорогі культуртрегери!)) Бурмака настроювала гітару, жартувала про машину ("Вибачте, вибачте, що я так паркуюсь, я ж блондинка!" ), розповідала про те, як плутає куплети в піснях. Це було так невимушено, так щиро, так зворушливо. І цей чарівний тембр...
По закінченні вечора трошки поспілкувались. Так, Maria Burmaka просто фантастична і надзвичайно світла. Неповторна.