Українці читаюча нація???
Сьогодні листав стару книгу, яка була публікована ще в 1962 році, і там була як на мене досить цікава інформація, про читання, бібліотеки, книги.
Виявилося, що 40 років назад в бібліотеках обслуговувалося близько 85% міського населення і 70% сільського населення, показники для сьогоднішніх бібліотек захмарні, оскільки, був сьогодні в бібліотеці, мало того, що частина бібліотеки здається в оренду, та ще й з читачів зустрічаєш тільки людей перед пенсійного віку.
Хочу поділитися деякими рядками з тієї книги, бо як на мене, це має знати кожен.
«Нормальное чтение по скорости делится на обычное чтение со скоростью 200 -300 сл./мин и ускоренное чтение со скоростью 300 -500 сл./мин. Высшая скорость натренированного читателя при длительном профессиональном чтении не превышает, по новейшим данным, 550 сл./мин.
Скорость избирательного чтения, подразделяемого на чтение-просмотр, чтение-поиск и чтение-выбор, колеблется от 800 до 1600 и более сл./мин. С этой скоростью читают референты, библиографы, журналисты, юристы и т. п.»
Мене просто цікавить, якщо можна відповідь в коментарях, чи читаєте Ви 500 слів в хвилину?
Дехто може сказати що в СРСР, були високі нормативи, хоча я вважаю що це не так. Близько місяця назад я читав нормативи для студентів по нормах читання для студентів і для професорського складу, виявилося, що студенти в СРСР «розганялися» до 800 слів за хвилину.
Також, доцільно згадати про відвідуваність бібліотек, тай не тільки бібліотек, а й театрів, опер, філармоній, якби сьогодні в бібліотеках було 80% населення записаного, тоді б бібліотекар була найпрестижніша професія. Тоді це були б не бібліотеки, а наукові центри, з власною інфраструктурою.
Сьогодні ж питання читання в Україні дуже під гострим кутом, оскільки спостерігається серйозне відставання від норм читання, а також значне скорочення словникового запасу, що являється прямим наслідком скорочення кількості прочитаних книг.
В СРСР навіть сільські жителі читали 20 книг і більше в рік, а в сучасній Україні навіть студенти читають менше.
Логічне буде зробити висновок, що чим менше ми читаємо, тим менше нас цікавить опера, театр, виставки, оскільки, якщо ми не читаємо ми не дізнаємося нічого нового, і на не хочеться нічого дізнаватися. В СРСР працювали над тим щоб люди більше читали і в перші роки після незалежності Україна ще залишалася читаючою нацією.
Також скорочення кількості читачів неминуче призводить до того, що скорочується культура населення, а також скорочення словникового запасу, навіть наші політики не стали виключенням(тут деяких професорів можна в приклад привести).
Виявилося, що 40 років назад в бібліотеках обслуговувалося близько 85% міського населення і 70% сільського населення, показники для сьогоднішніх бібліотек захмарні, оскільки, був сьогодні в бібліотеці, мало того, що частина бібліотеки здається в оренду, та ще й з читачів зустрічаєш тільки людей перед пенсійного віку.
Хочу поділитися деякими рядками з тієї книги, бо як на мене, це має знати кожен.
«Нормальное чтение по скорости делится на обычное чтение со скоростью 200 -300 сл./мин и ускоренное чтение со скоростью 300 -500 сл./мин. Высшая скорость натренированного читателя при длительном профессиональном чтении не превышает, по новейшим данным, 550 сл./мин.
Скорость избирательного чтения, подразделяемого на чтение-просмотр, чтение-поиск и чтение-выбор, колеблется от 800 до 1600 и более сл./мин. С этой скоростью читают референты, библиографы, журналисты, юристы и т. п.»
Мене просто цікавить, якщо можна відповідь в коментарях, чи читаєте Ви 500 слів в хвилину?
Дехто може сказати що в СРСР, були високі нормативи, хоча я вважаю що це не так. Близько місяця назад я читав нормативи для студентів по нормах читання для студентів і для професорського складу, виявилося, що студенти в СРСР «розганялися» до 800 слів за хвилину.
Також, доцільно згадати про відвідуваність бібліотек, тай не тільки бібліотек, а й театрів, опер, філармоній, якби сьогодні в бібліотеках було 80% населення записаного, тоді б бібліотекар була найпрестижніша професія. Тоді це були б не бібліотеки, а наукові центри, з власною інфраструктурою.
Сьогодні ж питання читання в Україні дуже під гострим кутом, оскільки спостерігається серйозне відставання від норм читання, а також значне скорочення словникового запасу, що являється прямим наслідком скорочення кількості прочитаних книг.
В СРСР навіть сільські жителі читали 20 книг і більше в рік, а в сучасній Україні навіть студенти читають менше.
Логічне буде зробити висновок, що чим менше ми читаємо, тим менше нас цікавить опера, театр, виставки, оскільки, якщо ми не читаємо ми не дізнаємося нічого нового, і на не хочеться нічого дізнаватися. В СРСР працювали над тим щоб люди більше читали і в перші роки після незалежності Україна ще залишалася читаючою нацією.
Також скорочення кількості читачів неминуче призводить до того, що скорочується культура населення, а також скорочення словникового запасу, навіть наші політики не стали виключенням(тут деяких професорів можна в приклад привести).