Лукаш

Дивись, дивись зеленими очима
І свою душу у моїй читай.
Якщо до мене двері хто відчинить,
То це очей твоїх зелений гай,
Тополею ставай, навколо стану
Снігами оперізуйся, мовчи...
Я вітром обернусь і не пристану
Твої гілки цілуючи лічить.

(Володимир Прилипко)

А в кленовім полі чисто,
Бо вітри.
Наколи мені намисто,
Наколи.
За парканом крихко висить
Образ-сад.
Не знайти намиста в листі -
Листопад.

(Володимир Прилипко)

Відро води холодної з криниці
Рипуче піднімається, іскриться,
І через річку це різноголосся
Чутніше й ближче, 
                      ніж би нам здалося.

(Володимир Прилипко)