Дубки 2012 і VinTEAM. Проба сезону.
У когось тільки позавчора було тренування на шосе без меддовідки, тому через два-три дні їхати КК в еліті не можна. Хтось в новому сезоні жодного разу не виїжджав на грунти, тому в своїй категорії їхати "не може", з хом'яками ж надто нецікаво, а категорії імені однієї людини в залік не вводять, як не дивно.
Добиратись у Київ один хрін як. В будь-якому разі підйом о 4ій ранку і всю дорогу потім не заснути. Чи то через незручність спання в сидячому положенні електрона, чи то через власні теревені у купе поїзда.
Хочеш їздити крос-кантрі - вчись спортивному орієнтуванню по технології Paint. Місце старту відобразили таким чином:
Або вичисляй географічні координати з лінка на карту ВікіМапії. Одним словом, потрапивши в парк "Дубки" ми ще доволі часу поблукали серед хаосу розмітки, людей і пагорбів, поки дістались стартової поляни. Єдиний плюс у тому, що дехто прикатав передфінішний спуск еліти, вимостивши його рядами цегли для зручності проїзду. Взагалі сумбурність - девіз цьогорічних Дубків. Ніхто так і не зміг провести трасою любителів. Елітну трасу орги ніби показали. Частина народу сама не в курсах що де і як,а інша - якась морожена.
Під досить цікаву музику проходять підготування народу до своїх стартів. Знайомтесь з персонажами:
Саня і Женя за неповний рік катання на чугуніях і "Гематогені" перейшли з любителів в еліту, де досить таки успішно виступають. За що їм респект і уважуха. Десятки інших хом'яків на елітних велосипедах все ще залишаються в категорії матрасників-початківців.
11е і 7е місце з 31ого стартових і 26и які попали в залік. Жека за традицією блуканув крапаль, а от Саня перших два кола несвідомо зрізав, чим вніс на деякий час паніку в ряди лідерів і їх опікунів. "Суми" чекають!
А тепер лірика. Спочатку моєю головою хотіли заволодіти думки а-ля в кого який рейтинг із зареєстрованих, на що мені можна розраховувати, кого обганяти і всякий інший сопливий бредняк. Благо, все це було досить швидко відкинуто і я налаштувався на власну їзду, а не на циферки інших людей. І не прогадав, як і у ЛісопарКК 2011. Єдиний орієнтир, який я залишив для себе - це SCOTTina. Найвдалішим своїм минулорічним (по суті менше року як я захворів КК) виїздним виступом я вважаю Пущу Осінню. Тоді я обійшов Скоттину на три позиції у порівнянні з -18 позицій весняної Пущі - моїх перших КК змагань. З одного боку хотілось зберегти свою позицію що до даного персонажу, з іншого боку було розуміння що тренувальних виїздів (і то по шосе) у міжсезоння маю тільки три. А у суперника т.зв. збори в Криму з Бумерангами, бла-бла.
Особливого бажання прикатати любительську трасу не було. Оглянув тільки стартовий тягун. На 2-3 чудово їдеться на пульсі ~170. На 1-3 пульс 150 до плоскача і далі тих же 170. Отже немає жодного сенсу їхати тут на 1-3. Пам'ятаючи минулий досвід, прусь шикуватись на старт при найменшому натяку, аби зайняти позицію максимум в другому ряду. Іван Медведєв займає позицію справа від мене а Руслан - в третьому ряду зліва. Так собі їм чогось захотілось. Тут слід зазначити що я остаточно вдовбив в свою головешку що їзда на голодний шлунок нічого хорошого крім вафель не приносить. Буквально тиждень назад на одному з тренувальних виїздів я зловив добрячі вафлі в перемішку з потемнінням в очах на підйомі. Врятувало три пиріжка, які спершу були каменем у животі, і лише з часом дали сил знову ганятись за маршрутками як дворовий пес за скутерами. Тому за хвилин 40 до старту, відчуваючи що от-от будуть натяки на голод, затоптав банан і затарився Нутрендом: MagnesLife на випадок судом і CarboSnack на випадок припадку голоду на трасі. Ні те ні інше не згодилось. Хоча безпосередньо перед стартом закинувся минулорічніми залишками Carbonex:
План дуже простий: втримати стартову позицію, проїхати в лідерському паравозику перше коло-два, аби вивчити тарсу, а далі як Нутренд дасть =) Старт пішов як по маслу. Жодного мандражу (чи не вперше), все по плану. Як завжди, крапаль придавив когось тушкою (цього разу чувака у формі Kellys на старті), але той справився, все оке.
Шустренько викотились на гору, когось пропустив, когось обійшов, проїхав кружок, і тут до мене доходить що я тупо забув про бортописець і ні грама не запам'ятав траси. Більше того, я навіть розмітки, як такої, не бачив а їхав хвостом. Плюс мене нагнав і обійшов Льовка. Довелось сконцентруватись і вбити нову програму: слідувати за Льовкою, вивчаючи трасу.
Типу на хвості в напарника:
Так і проїхав друге коло, на третьому вже більш-менш знав куди і як кермувати, але чи то кругові не давали їхати своїм темпом, чи то перегнув палку з концентрацією на трасі а не на своїй тушці і їзді. В будь-якому разі третій круг був фейловим, а напарник почав віддалятись. До цього часу мене вже нагнав і втік Скоттина, то ж довелось вдатись до заборонених методів маскування-телепортації:
...і було прийнято рішення йти на пролом! Відсутність техніки і цьогорічні собачі позови ні з того ні з сього жарити на все бабло зробили своє:
Як результат - нагнав Льовку і обійшов його в стартовий підйом на прямих ногах, як і запланував їхати на прикатці
Пропустив водопій на вершині, так як було вже не до того - треба жарити, тим більше елітні колеги з VinTEAM саме вдало підтримують криками! Черговий раз тупняки народу на вертольотику, гальма співають разом зі мною затяжну пісню на спусках, сильно тішачи зівак і фотографів. Але цього разу ще й порадувала дівчина, яка виявила бажання обійти мене зліва в торчок, але запропонованим місем так і не скористалась і зникла десь позаду... А так то все та ж картинка за бортом, яка вже встигла піднабриднути :( За два повороти до фініша на синглтрекові впираюсь в чувака, який, як я думав, здох. Дочекався моменту і повалив, обганяючи кущами, на фінішну пряму. До останнього моменту тішився що виграв передфінішний ривок, але як потім виявилось це був не конкурент.
Ціллю на змагання було проїхати не гірше Скоттини і визначити пульс ЛП для побудови тренувальних зон. Дабл фейл. Отримане середнє значення в 150 ударів виглядає недостовірним і пов'язане з тим що датчик пульсометра сповз. При такому розкладі мій китайський пульсак починає показувати ~2\3 реального поточного значення пульсу. Приємним і неочікуваним бонусом став той факт що я все ж закотився на подіум, і не так вже й далеко від Скоттини.
Чувак був реально щасливий, то ж чого б і не порадіти за нього і не пообливати шампанським))
amer-lamer - тру! Вийшло дещо поспостерігати за чуваком після фінішу. Треба мати неабияку залізну волю аби вкатати себе до такого ступеню і не зійти з траси! Одна лиш така перемога над собою цінніша будь-якої кругляшки на шию.
Подяки:
До нових зустрічей!
Добиратись у Київ один хрін як. В будь-якому разі підйом о 4ій ранку і всю дорогу потім не заснути. Чи то через незручність спання в сидячому положенні електрона, чи то через власні теревені у купе поїзда.
Хочеш їздити крос-кантрі - вчись спортивному орієнтуванню по технології Paint. Місце старту відобразили таким чином:
Або вичисляй географічні координати з лінка на карту ВікіМапії. Одним словом, потрапивши в парк "Дубки" ми ще доволі часу поблукали серед хаосу розмітки, людей і пагорбів, поки дістались стартової поляни. Єдиний плюс у тому, що дехто прикатав передфінішний спуск еліти, вимостивши його рядами цегли для зручності проїзду. Взагалі сумбурність - девіз цьогорічних Дубків. Ніхто так і не зміг провести трасою любителів. Елітну трасу орги ніби показали. Частина народу сама не в курсах що де і як,а інша - якась морожена.
Під досить цікаву музику проходять підготування народу до своїх стартів. Знайомтесь з персонажами:
- Льовка. Майстер шеститисячного левела розвантажування цегли за день до змагань:
- Proflater aka Іван. Майстер BMX, який вирішив спробувати болотної похльобки крос-кантрі:
- Женя. Ніхто, крім нього, і цим все сказано!
- Саня МТБшник. Цього дня був заряджений позитивом десятьох людей:
- Саня Бєлий. Виступив у ролі фотографа і вболівальника. Ніхто не здогадався сфоткати його, тому на останок варіант групен фото у його виконанні:
Саня і Женя за неповний рік катання на чугуніях і "Гематогені" перейшли з любителів в еліту, де досить таки успішно виступають. За що їм респект і уважуха. Десятки інших хом'яків на елітних велосипедах все ще залишаються в категорії матрасників-початківців.
11е і 7е місце з 31ого стартових і 26и які попали в залік. Жека за традицією блуканув крапаль, а от Саня перших два кола несвідомо зрізав, чим вніс на деякий час паніку в ряди лідерів і їх опікунів. "Суми" чекають!
А тепер лірика. Спочатку моєю головою хотіли заволодіти думки а-ля в кого який рейтинг із зареєстрованих, на що мені можна розраховувати, кого обганяти і всякий інший сопливий бредняк. Благо, все це було досить швидко відкинуто і я налаштувався на власну їзду, а не на циферки інших людей. І не прогадав, як і у ЛісопарКК 2011. Єдиний орієнтир, який я залишив для себе - це SCOTTina. Найвдалішим своїм минулорічним (по суті менше року як я захворів КК) виїздним виступом я вважаю Пущу Осінню. Тоді я обійшов Скоттину на три позиції у порівнянні з -18 позицій весняної Пущі - моїх перших КК змагань. З одного боку хотілось зберегти свою позицію що до даного персонажу, з іншого боку було розуміння що тренувальних виїздів (і то по шосе) у міжсезоння маю тільки три. А у суперника т.зв. збори в Криму з Бумерангами, бла-бла.
Особливого бажання прикатати любительську трасу не було. Оглянув тільки стартовий тягун. На 2-3 чудово їдеться на пульсі ~170. На 1-3 пульс 150 до плоскача і далі тих же 170. Отже немає жодного сенсу їхати тут на 1-3. Пам'ятаючи минулий досвід, прусь шикуватись на старт при найменшому натяку, аби зайняти позицію максимум в другому ряду. Іван Медведєв займає позицію справа від мене а Руслан - в третьому ряду зліва. Так собі їм чогось захотілось. Тут слід зазначити що я остаточно вдовбив в свою головешку що їзда на голодний шлунок нічого хорошого крім вафель не приносить. Буквально тиждень назад на одному з тренувальних виїздів я зловив добрячі вафлі в перемішку з потемнінням в очах на підйомі. Врятувало три пиріжка, які спершу були каменем у животі, і лише з часом дали сил знову ганятись за маршрутками як дворовий пес за скутерами. Тому за хвилин 40 до старту, відчуваючи що от-от будуть натяки на голод, затоптав банан і затарився Нутрендом: MagnesLife на випадок судом і CarboSnack на випадок припадку голоду на трасі. Ні те ні інше не згодилось. Хоча безпосередньо перед стартом закинувся минулорічніми залишками Carbonex:
План дуже простий: втримати стартову позицію, проїхати в лідерському паравозику перше коло-два, аби вивчити тарсу, а далі як Нутренд дасть =) Старт пішов як по маслу. Жодного мандражу (чи не вперше), все по плану. Як завжди, крапаль придавив когось тушкою (цього разу чувака у формі Kellys на старті), але той справився, все оке.
Шустренько викотились на гору, когось пропустив, когось обійшов, проїхав кружок, і тут до мене доходить що я тупо забув про бортописець і ні грама не запам'ятав траси. Більше того, я навіть розмітки, як такої, не бачив а їхав хвостом. Плюс мене нагнав і обійшов Льовка. Довелось сконцентруватись і вбити нову програму: слідувати за Льовкою, вивчаючи трасу.
Типу на хвості в напарника:
Так і проїхав друге коло, на третьому вже більш-менш знав куди і як кермувати, але чи то кругові не давали їхати своїм темпом, чи то перегнув палку з концентрацією на трасі а не на своїй тушці і їзді. В будь-якому разі третій круг був фейловим, а напарник почав віддалятись. До цього часу мене вже нагнав і втік Скоттина, то ж довелось вдатись до заборонених методів маскування-телепортації:
...і було прийнято рішення йти на пролом! Відсутність техніки і цьогорічні собачі позови ні з того ні з сього жарити на все бабло зробили своє:
Як результат - нагнав Льовку і обійшов його в стартовий підйом на прямих ногах, як і запланував їхати на прикатці
Пропустив водопій на вершині, так як було вже не до того - треба жарити, тим більше елітні колеги з VinTEAM саме вдало підтримують криками! Черговий раз тупняки народу на вертольотику, гальма співають разом зі мною затяжну пісню на спусках, сильно тішачи зівак і фотографів. Але цього разу ще й порадувала дівчина, яка виявила бажання обійти мене зліва в торчок, але запропонованим місем так і не скористалась і зникла десь позаду... А так то все та ж картинка за бортом, яка вже встигла піднабриднути :( За два повороти до фініша на синглтрекові впираюсь в чувака, який, як я думав, здох. Дочекався моменту і повалив, обганяючи кущами, на фінішну пряму. До останнього моменту тішився що виграв передфінішний ривок, але як потім виявилось це був не конкурент.
Ціллю на змагання було проїхати не гірше Скоттини і визначити пульс ЛП для побудови тренувальних зон. Дабл фейл. Отримане середнє значення в 150 ударів виглядає недостовірним і пов'язане з тим що датчик пульсометра сповз. При такому розкладі мій китайський пульсак починає показувати ~2\3 реального поточного значення пульсу. Приємним і неочікуваним бонусом став той факт що я все ж закотився на подіум, і не так вже й далеко від Скоттини.
Чувак був реально щасливий, то ж чого б і не порадіти за нього і не пообливати шампанським))
amer-lamer - тру! Вийшло дещо поспостерігати за чуваком після фінішу. Треба мати неабияку залізну волю аби вкатати себе до такого ступеню і не зійти з траси! Одна лиш така перемога над собою цінніша будь-якої кругляшки на шию.
Подяки:
- Оргам за змагання - в першу чергу! Звісно, без критики - ніяк =)
- Ольжеку за велочохол для Proflater'а
- bely-alex за яскраві фото з події, за самос, за компанію і взагалі за вклад у місцевий спортивний велорух
- ilyovka за те що він ilyovka
- Proflater'у за допомогу з новими колесами
- Чувакам з еліти ще раз респект і уважуха!
- Cannondale Trail за кайф!
До нових зустрічей!
