Одного разу в дитинстві, коли ми їхали в автобусі з футболу (я грав за Миронівське ДЮСША), ми з моїм другом почули ззаді дивні розмови, ми повернулись, і стали свідками наступного: парінь по фамілії Антонов мав в руці іграшкового коника, і цей коник ніби казав устами Антонова своєму сусіду: "Даа, бил я на войнє". Я дотепер згадую, і намагаюсь безуспішно змоделювати контекст цієї дивної фрази, яка стала потім між нами з моїм другом крилатою.
І цій історії я присвятив цей вірш.
Click to view