прибувши з Луганську

[veledana]

Моживо, смертний бік прикличе на свічки-
Темтливі оченята зріють з воску.
З них гордості нап"ються повним зростом,
Застигнуть на хресті
Розп"яті, молоді, ще теплі....
Та подихом своїм - німі.
Так можна жити мертвим,
А вмирати - найживішим.