Уроки новітньої історії, що засвоїв Янукович
Я дивуюся кожного разу, коли чую судження, що Янукович не зважив на те, чим скінчив Кучма, саме тому він, мовляв йде цим шляхом. Дивна річ, але Янукович виявився розумнішим за всіх цих дописувачів та договорювачів.
Він дуже добре врахував не лише досвід Леоніда Д., але й досвід Леоніда М. та Віктора А. Власне, перед очима ВееФа лише ці три
приклади, плюс, фрагментарно досвід деяких пост-радянських країн. Перш за все - Росії, Білорусі, Грузії, Молдови. Звідси й випливають всі особливості його поведінки.
(Схоже, про існування Кирґизтану президент всея України не чув. А шкода, але про це якось іншим разом, коли і якщо мені стане терпіння розібратися у новітній історії цієї країни.)
Що ВФ взяв з досвіду Леоніда Макаровича? Треба знаходити спільну мову з парламентом. За будь-яку ціну. Я прямому розумінні. Досвід Єльцина зразка 1993 р. на нашого спільного лідера враження не справив. Янукович, як і будь-яка людина, яка не має сталих поглядів на такий крок не піде ніколи. Та й нащо, коли можна домовитися? Крок Боріса Ніколаєвича був романтичним, щирим, зрештою виправданним. Янукович схильний мислити у геть інших категоріях.
Наступний пункт взятий з досвіду Кравчука та Ющенка (у меншій мірі), та Кучми (здебільшого) і називається він не створи своїми руками конкурента собі ж. Кожен наступний український президент працював у минулого на посаді прем’єра. Що це означає? Не треба ставити на посаду голови уряду людину з амбіціями. Азаров цілком підходить. Клюєв та Бойко, якщо пощастить теж. Тігіпко не підходить взагалі. Саме тому Сергію Леонідовичу прем’єром не бути. Хоч би що йому не обіцяли (чесно кажучи, в тому, що такі обіцянки були я сумніваюся). Звісно, з надто розумними технократами, які схильні до надто радикальних реформ (чесно кажучи, це евфемізм, правильно: „схильні до реформ“) можна співпрацювати лише дуже обережно. Тут теж можна опертися на досвід російських друзів, які вдало провели операцію під умовною назвою „Приручение Чубайса“. Звісно, якщо країна дійде до критичного стану, можна буде запросити якогось ерзацреформатора, на зразок Кірієнко, проте лише для того, щоб той провів всі необхідні дії, після чого його обов’язково виженуть. А „на дорожку“ зроблять втіленням зла. Гірше, якщо виженуть з операційною під час операції.
Далі урок Кучми часів Майдану. Протестувальники мають знати, що нічого доброго на них не чекає. Лех Валєнса стверджував, що Янукович віддавав наказ про застосування сили. Звісно, вдруге так ВФ не вчинить. Але, він зробить все, щоб люди у такій кількості більше ніколи не виходили на вулицю. Зважаючи, що дії влади постійно виштовхують людей на вулицю, це потрібно робити за допомогою залякування. Необхідно щоб кожен знав: вийдеш на вулицю, отримаєш „по башке дубиной“. Звісно, в критичній ситуації це все одно не допоможе, проте на шляху до цієї ситуації збереже дуже багато нервових клітин. А якщо іноді користуватися мозком, то критичної ситуації можна навіть уникнути.
Звісно підконтрольна свобода слова теж урок, засвоєний у вчителя Путіна. Янукович ще не визначився, що він буде робити з країною, що буде слухняно за нього голосувати. Проведе реформи? Смішно, але не виключаю. Стане Брєжнєвим? Цілком ймовірно. І реформи наші можуть закінчитися так само, як і косиґінські.
Янукович найбільше боїться повторити долю Ющенка. Ця фобія має просте пояснення. Насправді, ВФ має рацію в тому, що страшніше не те, що він може не справитися з керуванням державою, коли має всі необхідні повноваження, гірше не мати повноважень та все одно за все відповідати. Саме так трапилося з його попередником.
Грузинський та молдовський приклад вчить Януковича, що не треба ворогувати з РФ, інакше дуже скоро територія твоєї держави суттєво зменшиться. У розумінні ВееФа, краще бути Білоруссю чи Пуерто-Ріко, а не Кіпром. Чи має він рацію? У площині поставленого запитання - так, має. Проблема в тому, що поставлене неправильне запитання. Це взагалі проблема режиму Януковича, котрий дає правильні відповіді на неправильні запитання.
Звісно, це далеко не повний список мотивацій, лише те, на що впало око під час кількох вільних годин, але, дещо, як мені здається це пояснює.
Він дуже добре врахував не лише досвід Леоніда Д., але й досвід Леоніда М. та Віктора А. Власне, перед очима ВееФа лише ці три
приклади, плюс, фрагментарно досвід деяких пост-радянських країн. Перш за все - Росії, Білорусі, Грузії, Молдови. Звідси й випливають всі особливості його поведінки.
(Схоже, про існування Кирґизтану президент всея України не чув. А шкода, але про це якось іншим разом, коли і якщо мені стане терпіння розібратися у новітній історії цієї країни.)
Що ВФ взяв з досвіду Леоніда Макаровича? Треба знаходити спільну мову з парламентом. За будь-яку ціну. Я прямому розумінні. Досвід Єльцина зразка 1993 р. на нашого спільного лідера враження не справив. Янукович, як і будь-яка людина, яка не має сталих поглядів на такий крок не піде ніколи. Та й нащо, коли можна домовитися? Крок Боріса Ніколаєвича був романтичним, щирим, зрештою виправданним. Янукович схильний мислити у геть інших категоріях.
Наступний пункт взятий з досвіду Кравчука та Ющенка (у меншій мірі), та Кучми (здебільшого) і називається він не створи своїми руками конкурента собі ж. Кожен наступний український президент працював у минулого на посаді прем’єра. Що це означає? Не треба ставити на посаду голови уряду людину з амбіціями. Азаров цілком підходить. Клюєв та Бойко, якщо пощастить теж. Тігіпко не підходить взагалі. Саме тому Сергію Леонідовичу прем’єром не бути. Хоч би що йому не обіцяли (чесно кажучи, в тому, що такі обіцянки були я сумніваюся). Звісно, з надто розумними технократами, які схильні до надто радикальних реформ (чесно кажучи, це евфемізм, правильно: „схильні до реформ“) можна співпрацювати лише дуже обережно. Тут теж можна опертися на досвід російських друзів, які вдало провели операцію під умовною назвою „Приручение Чубайса“. Звісно, якщо країна дійде до критичного стану, можна буде запросити якогось ерзацреформатора, на зразок Кірієнко, проте лише для того, щоб той провів всі необхідні дії, після чого його обов’язково виженуть. А „на дорожку“ зроблять втіленням зла. Гірше, якщо виженуть з операційною під час операції.
Далі урок Кучми часів Майдану. Протестувальники мають знати, що нічого доброго на них не чекає. Лех Валєнса стверджував, що Янукович віддавав наказ про застосування сили. Звісно, вдруге так ВФ не вчинить. Але, він зробить все, щоб люди у такій кількості більше ніколи не виходили на вулицю. Зважаючи, що дії влади постійно виштовхують людей на вулицю, це потрібно робити за допомогою залякування. Необхідно щоб кожен знав: вийдеш на вулицю, отримаєш „по башке дубиной“. Звісно, в критичній ситуації це все одно не допоможе, проте на шляху до цієї ситуації збереже дуже багато нервових клітин. А якщо іноді користуватися мозком, то критичної ситуації можна навіть уникнути.
Звісно підконтрольна свобода слова теж урок, засвоєний у вчителя Путіна. Янукович ще не визначився, що він буде робити з країною, що буде слухняно за нього голосувати. Проведе реформи? Смішно, але не виключаю. Стане Брєжнєвим? Цілком ймовірно. І реформи наші можуть закінчитися так само, як і косиґінські.
Янукович найбільше боїться повторити долю Ющенка. Ця фобія має просте пояснення. Насправді, ВФ має рацію в тому, що страшніше не те, що він може не справитися з керуванням державою, коли має всі необхідні повноваження, гірше не мати повноважень та все одно за все відповідати. Саме так трапилося з його попередником.
Грузинський та молдовський приклад вчить Януковича, що не треба ворогувати з РФ, інакше дуже скоро територія твоєї держави суттєво зменшиться. У розумінні ВееФа, краще бути Білоруссю чи Пуерто-Ріко, а не Кіпром. Чи має він рацію? У площині поставленого запитання - так, має. Проблема в тому, що поставлене неправильне запитання. Це взагалі проблема режиму Януковича, котрий дає правильні відповіді на неправильні запитання.
Звісно, це далеко не повний список мотивацій, лише те, на що впало око під час кількох вільних годин, але, дещо, як мені здається це пояснює.