"Расстрелянное возрождение". Продолжение 7
ПРОТОКОЛ ДОПИТУ
МИРОСЛАВА ДМИТРОВИЧА ІРЧАНА
ВІД 11 СІЧНЯ 1934 РОКУ
Питання: Ви розповідали, що разом з іншими займалися розвідницькою роботою в армії. Що Вам узагалі відомо про розвідувальну роботу УВО?
Відповідь: У квітні місяці 1932 року Гірняк Петро розказав мені, що він за завданням УВО керує «розвідувальною службою». Він мені тоді назвав таких членів УВО з його групи розвідувальної служби: 1) Миронов,
2) Мірченко (поштамт), 3) Зозуляк, 4) Овчаров, 5) Бобинський, 6) Калинчук (Лубни), 7) Олексюк (Гарбузинка - Одещина), 8) Крушельницький Іван, 9) Шмигельський, 10) Мельничук Ярослав, 11) Мамалиґа, 12) Ґжицький, 13) Бедзик, 14) Гриценко, 15) Тимецький, 16) Холодний, 17) Хам, 18)Піддубний, 19) Сенчук. Окрім цієї його групи, розвідувальною роботою на користь УВО займались окремо: 1) Яворський Олексій, 2) Лебідь Максим,
3) Ґедзь Юхим, 4) Гірняк Осип, 5) Киричинський, 6) Бобков (Чернігів), 7) Павлишин (НКО), 8) Павловський і 9) Полонник.
У коло діяльності «розвідувальної групи» УВО входило давати інформацію: 1) про настрої робітників, селян, інтелігенції, а особливо студентства; 2) про всі перекручування або ж помилки представників влади й партії (щоб використовувати це для УВО); 3) добирати окремих людей, тобто вербувати їх до УВО; 4) шукати ділянки для роботи УВО (тобто місцевості, заклади тощо); 5) шукати зв'язки з робітниками на заводах, де виробляються військові матеріали; 6) спеціальна робота серед студентства та наукових працівників; 7) перевірка кореспонденції на поштах - як урядової, так і приватної; 8) пропускати кореспонденцію членів УВО так, щоб її не читали; 9) допуск закордонної літератури для членів УВО (розвідка в головоблліті та поштамті); 10) знімати копії (якщо не можна забрати оригінали) із секретних наказів та розпоряджень партії та уряду, наркоматів, ДПУ тощо. Особливий наголос робився на отримання оригіналів та копій рішень Політбюро ЦК КП(б)У, секретаріату й ДПУ. У цьому напрямку працювали Зозуляк, а пізніше Овчаров. Вони мені особисто говорили (Гірняк та Зозуляк), що читають і використовують матеріали, які отримує Скрипник.
«Розвідувальна служба» УВО, крім усього цього, мала своїм особливим завданням: 1) слідкувати за членами своєї організації, чи не працює хтось на два фронти; 2) попереджувати можливі провали.
Я не назвав у цій роботі себе, Ткачука, Гаска, Заклинського та інших членів УВО із «Західної України», бо ми не належали до цієї групи, якою керував Гірняк, але в міру сил ми також вели розвідувальну роботу поряд із тими, хто був спеціально зарахований до «розвідувальної служби». Як я вже казав, на підприємствах велася спеціальна розвідувальна робота. Знаю одного тільки Тименка, з яким Гірняк по цій лінії був зв'язаний. Тименко дуже часто відвідував Гірняка. їхніх розмов я не чув.
Питання: 3 якими організаціями УВО контактувала у своїх діях на Україні?
Відповідь: У своїй роботі УВО контактувала на Україні з ПОВ, німецькою фашистською організацією й молдаванською.
Член нашої організації Пилипенко вів спеціальну роботу серед німецьких письменників. Для зв'язку з ними я, узгодивши справу з Гірняком, Ткачуком і Качанською, послав від «ЗУ» нашого члена УВО Бобинського. Я також доклав зусиль, щоб Бобинського було призначено членом редколегії німецького літературного журналу.
Про молдаванську організацію, яка має зв'язки з Румунією, мені відомо, що в ній працюють: 1) Канюк С, 2) Гуцуляк, 3) Марфієвич, 4) Загул, 5) Сірко Іван і 6) Сіяк Іван, а також іще один із прізвищем, здається, на «-енко », що раніше працював у київській профраді. Сам він із Буковини. Ця група для своєї роботи активно використовувала «Київське товариство бессарабців» (Очевидно, ідеться про київську філію «Всесоюзного обще-ствабессарабцев» (1924-1931).). Провідна роль у молдаванській організації належить Сіркові Івану.
По лінії ПОВ працювали Струхманчук, Зося, Травський із ЗБД (можливо, що має іще одне прізвище), Матулівна. Зі слів останньої я знаю, що вона вела активну роботу, будучи пов'язана з Москвою та Києвом. Про існування польської організації знав від Гірняка П. Про ці організації я дам додаткові свідчення.
Питання: Чи все Ви розповіли щодо питання про підготовку до терактів?
Відповідь: Ні, не все. Іще до арешту Ткачука, Ґжицького та Гаска я з Кривенком обговорював, хто саме з нашої групи УВО в «ЗУ » має взяти участь у теракті під час з'їзду партії. Обоє ми вирішили, що в цій справі мають узяти участь: я, Кривенко, Ткачук, Гаско, Ґжицький, Заклинський, Фертюк, Олексюк, Бобинський, Бедзик (Олексюка я вирішив через ЦК перетягнути з Одеси до Харкова й після арешту Ткачука та Гаска написав йому про це листа).
Оскільки я особисто покладав великі надії на те, що з'їзд буде дивитися спектакль у «Березолі», то запропонував включити до складу учасників теракту, на випадок провалу з нашого боку, Гірняка Йосипа, Павловського, Матулівну й навіть Федорцеву. Стріляти мали, за моєю пропозицією, Гірняк та Павловський, а Матулівна й Федорцева повинні були відразу після того вимкнути в театрі світло.
Я взяв на себе переговори про все це з Гірняком Йо¬сипом. Однак після арешту Ткачука, Гаска та Ґжицько-го ми на деякий час розгубилися, ми боялись, що вони викажуть увесь наш план, тому я не поспішав говорити з Гірняком.
23/ХП-ЗЗ року до мене прийшов Кривенко й сказав, що «центр» наполягає на здійсненні теракту, що з цього і іриводу ведеться підготовча робота іншими тергрупами. Зі слів Кривенка, 24/ХІІ це питання мало бути остаточно опрацьоване й 25/ХІІ він, Кривенко, прийде до мене з уже готовим планом.
Коли я йому сказав, що мене можуть кожної миті заарештувати, він цього навіть не припускав. Якщо, казав він, із нашої групи когось і заарештують, то теракт, так чи інакше, треба здійснити. Якщо ж заарештують його, то завдання з організації та здійснення теракту мав узяти на себе я. На це я дав свою згоду. Тієї ж ночі Кривен¬ка заарештували.
Протокол записаний з моїх слів вірно, мені прочитаний.
М. Ірчан
Допитав: оперуповноважений СПВ
(Соколов)