Ответ луганской Кларе Целкин, жаждущей выполоть будяк антифашизма
Уже второй день после моего возвращения из Луганска студенческие светочи, щеневмерлики и патриёты из оранжевого кубла Луганска, в котором мы с Чаленко выступали - исторического факультета Луганского педа, в моем блоге компенсируют свои комплексы меншовартості и мании величия.
И если вчера это был "выдатной молодой учОный-историк" Феликс Сорокин, который даже постеснялся поблагодарить за развернутый ответ на заданные вопросы, то сегодня это очередная освидомленная украинка Клара Целкин, которая позабыла, когда учила меня, что надо выпалывать только антифашистские сорняки, что она ЗАБЫЛА, как и большинство задававших риторические, не требующие ответов, вопросы, представиться.
From: klara_celkin
Date: Май, 20, 2013 19:44 (местное)
( Ссылка)
Відповідь
Добрий вечір, Мирославо! Пише Вам студентка з півтора курсами освіти, як Ви, мали сміливість мене назвати. На круглому столі я назвала своє ім’я, шкода, що Ви його не запам’ятали. Читаючи Ваші слова про мій виступ, мені лише хочеться сказати, що мені вас дуже шкода. Відповідаючи Вам «на полуукраинском суржике»,я хоча б намагалася говорити українською, а Ви цим знехтували. Можливо Ви не знали, але відповідати потрібно на тій мові,на якій до Вас звертаються. І, до вашої уваги, ми живемо на Україні, державною мовою залишається українська, не важко проявити хоч якусь повагу, до своєї країни, до її народу. Ви мали сміливість змінити суть моїх слів, ту ідею, яку я доносила до публіки, і найголовніше, Ви мене навіть не дослухали. Говорячи про антіфашистів, я згадала також націоналістів, демократів та інших, але, Ви як дуже запальна та, як мені здалося, невихована жінка, просто знехтували моіми словами та обірвали мене на півслові. Впродовж усієї конференції , я поводилася дуже чемно,нікого не чіпала,не перебивала, чого не можна сказати про Вас. Як би Ви мали терпіння, та дослухали мене, мабуть Вам було б соромно за Ваші слова. Говорячи про добрих людей, я точно не мала на увазі Вас. І нехай би це були антифашисти, націоналісти, неонацисти та будь хто. Якщо б вони творили гуманні, добрі речі, то не виникало б питань, хто головний, які речі та дії добрі, які рослини треба знищити, а які культивувати. Вбивство, репресії, війна,голод - це зло, в будь-які часи, в будь-якій країні, і це будяки для будь-якої нормальної людини з абиякого куточку світу. Якщо Ви не маєте можливості відокремити чорне від білого, погане від хорошого, то мені Вас ще більше шкода. Бо через таких журналістів, наша країна не йде, а біжить до прірви. Головне кредо історика, дивитися на речі об’єктивно, не піддаючись власним вподобанням та ідейним установам. Ця якість може стати Вам в пригоді, якщо Ви чесна та справедлива людина, яка прагне до самовдосконалення та тверезого погляду на факти. Бажаю Вам удачі, та ще раз хочу сказати, мені Вас дуже шкода…( Ответить) ( Thread)
Я подумала и решила не тратить время на пациентку, считающущую всерьез, что Украину разрушаем именно мы с Чаленко. Могу только повторить сожаление, что через несколько лет, если , несмотря на таких освидомленных патриётов Украина еще будет существовать, они попадут в школы, архивы, библиотеки и как саранча начнут уничтожать еще не уничтоженное их предшественниками.
Не удивляюсь и утверждению, что нацисты творили "добрые и гуманные вещи". Вот только хотелось бы сказать слово в защиту будяка, раз уж она гостеприимно со-товарищи не предоставила мне ни первого слова, ни последнего, ни права на реплику.
Свидомая украинка Клара Целкин со-товарищи так увлеклись клеймлением "какой-то там" журналистки и писательнцы, которая "преступно тянет Украину в пропасть", выступая за то, чтобы все граждане Украины имели равные права со мной (в том числе и она, - чтобы ее не вынуждали говорить на чужом для не безграмотном суржике и она имела возможность свободно говорить на своем родном языке, а не поучать носителей этого языка - как переходить с украинского на державный), что не позволили хоть немного разбить входы в их замурованный мирок и рассказать им о моем отце, поскольку они, как эксперты о нем, знают лучше, чем он или я.
Дело в том, что когда Клара Целкин говорила, что антифашистов надо выполоть, "как будяк", я хотела вставить свои "пять копеек" и сказать ей, что будяк - любимый цветок моего отца, а также в украинской народной магии использовался для разрушения злых и изгнания демонических сил (возникают вопросы - почему выпалывать надо будяк, а не, к примеру, амброзию полыннолистную :-) ), а в украинской народной медицине - применялся для лечения ряда серьезных заболеваний. И именно этим намекнуть на то, что прежде, чем пытаться на себя натянуть роль садовника, стоит хоть чуточку поучиться еще, а не, проучившись, как она говорит, "полтора курса", считать, что ухватила Бога за бороду и считать себя со-товарищи демиургами, которые могут решать - кого выпалывать, а кого - нет.
Ну, а поскольку мне не разрешили отвечать на заданный мне вопрос о моем отце, то здесь у себя я все-таки прочту не только для Клары Целкин фрагмент из его стихотворения:
Я дивуюсь і сміюсь:
- Русифікувати Русь?
Диваки, диваки.
Ті, що слухають байки!
Нема русифікації,
А є лиш хохлозація!..
.....................................
Ходить, ходить дід Бабай,
Манить діток пальцем,
Каже їм про божий рай,Де млинці зі смальцем,
Де кисельні береги,
Де молочні ріки,
Де всі люди, як боги -
Навіть недоріки.
Гарна казка в Бабая -
Дірочка від бублика!
Зате в кожного своя
Тра-та-та республіка!
Цок-цок у лобок -
Та в писану торбу!
І несе Бабай у рай
Всіх до свого торгу!
Там для всіх містечко є
В шашлику чи в супі:
На зубах у Бабая -
Зате в дружній купі!
- Я себе не дам руси...
І ногами дриґнув!
Довгі вуса відпустив -
Українцем ґиґнув!
Цок-цок у лобок,
Браття-українці!
Сповнені ви тих байок
Аж по самі вінця!
И если вчера это был "выдатной молодой учОный-историк" Феликс Сорокин, который даже постеснялся поблагодарить за развернутый ответ на заданные вопросы, то сегодня это очередная освидомленная украинка Клара Целкин, которая позабыла, когда учила меня, что надо выпалывать только антифашистские сорняки, что она ЗАБЫЛА, как и большинство задававших риторические, не требующие ответов, вопросы, представиться.
From: klara_celkin
Date: Май, 20, 2013 19:44 (местное)
( Ссылка)
Відповідь
Добрий вечір, Мирославо! Пише Вам студентка з півтора курсами освіти, як Ви, мали сміливість мене назвати. На круглому столі я назвала своє ім’я, шкода, що Ви його не запам’ятали. Читаючи Ваші слова про мій виступ, мені лише хочеться сказати, що мені вас дуже шкода. Відповідаючи Вам «на полуукраинском суржике»,я хоча б намагалася говорити українською, а Ви цим знехтували. Можливо Ви не знали, але відповідати потрібно на тій мові,на якій до Вас звертаються. І, до вашої уваги, ми живемо на Україні, державною мовою залишається українська, не важко проявити хоч якусь повагу, до своєї країни, до її народу. Ви мали сміливість змінити суть моїх слів, ту ідею, яку я доносила до публіки, і найголовніше, Ви мене навіть не дослухали. Говорячи про антіфашистів, я згадала також націоналістів, демократів та інших, але, Ви як дуже запальна та, як мені здалося, невихована жінка, просто знехтували моіми словами та обірвали мене на півслові. Впродовж усієї конференції , я поводилася дуже чемно,нікого не чіпала,не перебивала, чого не можна сказати про Вас. Як би Ви мали терпіння, та дослухали мене, мабуть Вам було б соромно за Ваші слова. Говорячи про добрих людей, я точно не мала на увазі Вас. І нехай би це були антифашисти, націоналісти, неонацисти та будь хто. Якщо б вони творили гуманні, добрі речі, то не виникало б питань, хто головний, які речі та дії добрі, які рослини треба знищити, а які культивувати. Вбивство, репресії, війна,голод - це зло, в будь-які часи, в будь-якій країні, і це будяки для будь-якої нормальної людини з абиякого куточку світу. Якщо Ви не маєте можливості відокремити чорне від білого, погане від хорошого, то мені Вас ще більше шкода. Бо через таких журналістів, наша країна не йде, а біжить до прірви. Головне кредо історика, дивитися на речі об’єктивно, не піддаючись власним вподобанням та ідейним установам. Ця якість може стати Вам в пригоді, якщо Ви чесна та справедлива людина, яка прагне до самовдосконалення та тверезого погляду на факти. Бажаю Вам удачі, та ще раз хочу сказати, мені Вас дуже шкода…( Ответить) ( Thread)
Я подумала и решила не тратить время на пациентку, считающущую всерьез, что Украину разрушаем именно мы с Чаленко. Могу только повторить сожаление, что через несколько лет, если , несмотря на таких освидомленных патриётов Украина еще будет существовать, они попадут в школы, архивы, библиотеки и как саранча начнут уничтожать еще не уничтоженное их предшественниками.
Не удивляюсь и утверждению, что нацисты творили "добрые и гуманные вещи". Вот только хотелось бы сказать слово в защиту будяка, раз уж она гостеприимно со-товарищи не предоставила мне ни первого слова, ни последнего, ни права на реплику.
Свидомая украинка Клара Целкин со-товарищи так увлеклись клеймлением "какой-то там" журналистки и писательнцы, которая "преступно тянет Украину в пропасть", выступая за то, чтобы все граждане Украины имели равные права со мной (в том числе и она, - чтобы ее не вынуждали говорить на чужом для не безграмотном суржике и она имела возможность свободно говорить на своем родном языке, а не поучать носителей этого языка - как переходить с украинского на державный), что не позволили хоть немного разбить входы в их замурованный мирок и рассказать им о моем отце, поскольку они, как эксперты о нем, знают лучше, чем он или я.
Дело в том, что когда Клара Целкин говорила, что антифашистов надо выполоть, "как будяк", я хотела вставить свои "пять копеек" и сказать ей, что будяк - любимый цветок моего отца, а также в украинской народной магии использовался для разрушения злых и изгнания демонических сил (возникают вопросы - почему выпалывать надо будяк, а не, к примеру, амброзию полыннолистную :-) ), а в украинской народной медицине - применялся для лечения ряда серьезных заболеваний. И именно этим намекнуть на то, что прежде, чем пытаться на себя натянуть роль садовника, стоит хоть чуточку поучиться еще, а не, проучившись, как она говорит, "полтора курса", считать, что ухватила Бога за бороду и считать себя со-товарищи демиургами, которые могут решать - кого выпалывать, а кого - нет.
Ну, а поскольку мне не разрешили отвечать на заданный мне вопрос о моем отце, то здесь у себя я все-таки прочту не только для Клары Целкин фрагмент из его стихотворения:
Я дивуюсь і сміюсь:
- Русифікувати Русь?
Диваки, диваки.
Ті, що слухають байки!
Нема русифікації,
А є лиш хохлозація!..
.....................................
Ходить, ходить дід Бабай,
Манить діток пальцем,
Каже їм про божий рай,Де млинці зі смальцем,
Де кисельні береги,
Де молочні ріки,
Де всі люди, як боги -
Навіть недоріки.
Гарна казка в Бабая -
Дірочка від бублика!
Зате в кожного своя
Тра-та-та республіка!
Цок-цок у лобок -
Та в писану торбу!
І несе Бабай у рай
Всіх до свого торгу!
Там для всіх містечко є
В шашлику чи в супі:
На зубах у Бабая -
Зате в дружній купі!
- Я себе не дам руси...
І ногами дриґнув!
Довгі вуса відпустив -
Українцем ґиґнув!
Цок-цок у лобок,
Браття-українці!
Сповнені ви тих байок
Аж по самі вінця!