Стамбул. День четвертий. Старбакс і палац Топкапи
Так вийшло, що всі заплановані місця ми вже побачили, тому довелось подумати, чим себе зайняти у останній повний день поїздки. Чи то ми такі допитливі, чи то Стамбул таке цікаве місто, але саме спонтанні прогулянки («а давай повернемо на цю вулицю і подивимось, що там») приносили найбільше вражень.
Зранку сходили у церкву (якраз була неділя) - випадково побачили її з тераси готелю.
Навпроти була якась церковна школа:
Ще я побачив грузинське кафе, куди вирішили сходити на вечерю.
Вийшли на вулицю, по якій ходить трамвай, повернули направо і пішли у бік центру. Зайшли у Старбакс (жартома виніс його у заголовок, бо ми у Стамбулі бачили десятки міжнародно-мережевих закладів - кав’ярень, піцерій та інших фаст-фудів), випили звичайної у нашому розумінні кави і вирішили відвідати комплекс, у якому жили султани - Топкапи. У нас часто про нього згадують як про палац Роксолани.
Вхід знаходиться біля Ая-Софії, знову пощастило - черга буквально на пару хвилин. Сам комплекс вражає насамперед своїми масштабами і гарними краєвидами з оглядового майданчика над Босфором. Багато туристів вражаються також виставленими на огляд коштовностями, але ми не такі поціновувачі прекрасного, щоб стояти у черзі годину (за моєю спиною видно частину цієї черги):
Розповідати про Топкапи складно. Це просто дуже гарне місце. Пішли ми туди майже випадково, але потім зовсім не шкодували. Не варто забивати собі голову думками «не будемо як всі», «дивитись як жили інші людини, нехай навіть дуже могутні й багаті - це попсово» і т.д.
Просто декілька фото звідти:
Один з входів:
Деревце:
Перехід з першого на друге подвір’я:
Посуд (у них кімната для приготування десертів більша за нашу квартиру):
Кухонна витяжка:
Нічого так краєвид:
Здається, вхід у гарем:
Просто Оля:
Потім вийшли з Топкапи і пішли до залізничного вокзалу не по «трамвайній» вулиці, а через гарний парк:
Отак він називається:
Раптом між деревами з’явилося «плавуче місто»:
Перейшовши через Золотий Ріг, ми потрапили на майже порожні вулиці. У неділю більшість місцевих магазинів закрита, лише камери спостереження мовчазно спостерігають за туристом, що випадково зайшов на торгову вулицю.
Піднімались вверх і раптом побачили башту Галат:
Оля читала про неї, зокрема, що треба постояти у черзі, і гарний краєвид видно з не дуже зручного вузького «балкону» навколо межі. Дійсно, черга немала, тому ми рушили далі.
Вийшли на пішохідну вулицю Істікляль - 1.5 кілометра магазинів, кафе та посольств. Причому тут представлені практично всі світові торгові марки, пов’язані з одягом, взуттям та громадським харчуванням, про які я чув - від Конверс до того ж Старбаксу.
Оля зайшла у декілька дитячих магазинів, а я лише тепер зрозумів, куди треба їхати на шоппінг у Стамбулі.
Вражає також кількість поліції у цьому районі. Причому хлопці виглядають як наші «беркутівці». Загалом у Стамбулі поліції дуже багато.
Вийшли на площу Таксим, поїли морозива і поїхали на метро в готель.
Ввечері погуляли по навколишніх вулицях, повечеряли хінкалі і справжнім грузинським лимонадом (смак - як у дитинстві).
Так і завершився наш четвертий день перебування у Стамбулі.
Далі буде.
Зранку сходили у церкву (якраз була неділя) - випадково побачили її з тераси готелю.
Навпроти була якась церковна школа:
Ще я побачив грузинське кафе, куди вирішили сходити на вечерю.
Вийшли на вулицю, по якій ходить трамвай, повернули направо і пішли у бік центру. Зайшли у Старбакс (жартома виніс його у заголовок, бо ми у Стамбулі бачили десятки міжнародно-мережевих закладів - кав’ярень, піцерій та інших фаст-фудів), випили звичайної у нашому розумінні кави і вирішили відвідати комплекс, у якому жили султани - Топкапи. У нас часто про нього згадують як про палац Роксолани.
Вхід знаходиться біля Ая-Софії, знову пощастило - черга буквально на пару хвилин. Сам комплекс вражає насамперед своїми масштабами і гарними краєвидами з оглядового майданчика над Босфором. Багато туристів вражаються також виставленими на огляд коштовностями, але ми не такі поціновувачі прекрасного, щоб стояти у черзі годину (за моєю спиною видно частину цієї черги):
Розповідати про Топкапи складно. Це просто дуже гарне місце. Пішли ми туди майже випадково, але потім зовсім не шкодували. Не варто забивати собі голову думками «не будемо як всі», «дивитись як жили інші людини, нехай навіть дуже могутні й багаті - це попсово» і т.д.
Просто декілька фото звідти:
Один з входів:
Деревце:
Перехід з першого на друге подвір’я:
Посуд (у них кімната для приготування десертів більша за нашу квартиру):
Кухонна витяжка:
Нічого так краєвид:
Здається, вхід у гарем:
Просто Оля:
Потім вийшли з Топкапи і пішли до залізничного вокзалу не по «трамвайній» вулиці, а через гарний парк:
Отак він називається:
Раптом між деревами з’явилося «плавуче місто»:
Перейшовши через Золотий Ріг, ми потрапили на майже порожні вулиці. У неділю більшість місцевих магазинів закрита, лише камери спостереження мовчазно спостерігають за туристом, що випадково зайшов на торгову вулицю.
Піднімались вверх і раптом побачили башту Галат:
Оля читала про неї, зокрема, що треба постояти у черзі, і гарний краєвид видно з не дуже зручного вузького «балкону» навколо межі. Дійсно, черга немала, тому ми рушили далі.
Вийшли на пішохідну вулицю Істікляль - 1.5 кілометра магазинів, кафе та посольств. Причому тут представлені практично всі світові торгові марки, пов’язані з одягом, взуттям та громадським харчуванням, про які я чув - від Конверс до того ж Старбаксу.
Оля зайшла у декілька дитячих магазинів, а я лише тепер зрозумів, куди треба їхати на шоппінг у Стамбулі.
Вражає також кількість поліції у цьому районі. Причому хлопці виглядають як наші «беркутівці». Загалом у Стамбулі поліції дуже багато.
Вийшли на площу Таксим, поїли морозива і поїхали на метро в готель.
Ввечері погуляли по навколишніх вулицях, повечеряли хінкалі і справжнім грузинським лимонадом (смак - як у дитинстві).
Так і завершився наш четвертий день перебування у Стамбулі.
Далі буде.