Стамбул. День третій. Лалелі, Гранд-базар, Єгипетський базар та парк Таджикистан
Цікаво було побачити район Стамбулу, який свого часу вдягав та взував чи не половину колишнього Радянського Союзу - Лалелі. Дістатись до нього виявилось дуже просто. Якщо з боку моря нашу вулицю важко знайти, то рухаючись по ній вверх, потрапляєш прямо у ці торгові квартали.
(це фото не з Лалелі)
А далі було певне розчарування. Очікуваний колорит майже відсутній - жінок у спортивних костюмах та з сумками у клітинку не побачили, продавці майже виховано кликали у свої магазини, не тягнули за руки, лише одного року напереріз мені кинувся кадр з криком «Сюшай, Саша, ти пачіму не смотріш маї джинси?».
Торгівля стала більш цивілізованою, перейшла з вулиць у сучасні офіси та торгові центри. Українцям та росіянам вже не потрібно тягнути товар у безрозмірних сумках через митницю - професійні перевізники самі все привезуть, таблички в стилі «Карго Украина Россия» на кожному кроці. Та й обороти стали суттєво нижче - більшість українців просто не спроможні купити якісні турецькі товари за свої скромні зарплати, а неякісні товари нам тепер везуть переважно з Китаю.
Єдине моє фото з Лалелі (не тому, що хтось заважав фотографувати, а просто реально не було що знімати):
Далі ми відправились на Гранд-базар. По дорозі подивились на Університет. Викладач колег всюди зустріне:
А так виглядає вхід:
Що поробиш, гаряча кров, проблема курдів, і взагалі Туреччина досить жорстка держава. Недаремно у світових новинах регулярно проскакують репортажі про заворушення в районі Університету та площі Таксим, а в Стамбулі на кожному кроці поліція і камери спостереження.
Отже, Гранд-базар. Це одне із «стандартних» туристичних місць Стамбулу. Часом навіть складно зрозуміти, чого тут більше - торгівлі чи історії. Розповідати не буду, варто побачити і зрозуміти. Можливо, купити щось на пам'ять, якщо не лякають розраховані на небідних туристів ціни.
Декілька фото:
По карті виглядало так, що між Гранд-базаром та Єгипетським є певна відстань. Насправді вони переходять один в другий. На Єгипетському трохи менше туристів, трохи менше ціни, і сама торгівля вже більш «місцева», цілі вулиці з товарами одного спрямування (наприклад, вулиця з посудом).
Магазин з горішками:
Там ми купили сувеніри друзям та рідним, перечекали дощ в критих рядах і вирішили вертатися назад в готель пішки через центр. І далі контрасти на кожному кроці. Ідеш по традиційно турецькій вулиці - вузько, тісно, кафе з маленькими стільчиками та столиками. Повертаєш за кут - наче якесь затишне європейське містечко. Ще трохи далі - магазини європейських та американських брендів, кав’ярні та піцерії світових мереж.
Відпочивши після обіду, ми відправили гуляти в парк Таджикистан на захід від Єникапи. Випадково побачили його на Гугл-картах, здивувались розміру.
Парк дійсно виявився дуже великим. Видно, що дерева висаджені в останні роки. Ідеально рівна поверхня підказує, що основа цього парку на березі моря була намита.
Вражає розмірами і стоянка перед парком, можливо, вона розрахована на те, що «доїжджаючі» жителі передмість будуть лишати свої авто і пересідати на метро.
Під час нашої прогулянки компанії місцевих жителів смажили м'ясо на мангалах, діти бігали з м’ячами, рибаки ловили рибу, бігуни бігали, велосипедисти катались по дорогах з бетонних плит.
Вертались в готель вражені масштабами. Зараз це просто велика рівна площадка з посадженими під лінійку молодими деревами. Але років через 5-10-20 там буде просто супер, причому одночасно парк зможе приймати тисячі людей.
Коли включили світло, ряд ліхтарів на височенних стовпах викликав аналогію з аеродромом.
Далі буде.
(це фото не з Лалелі)
А далі було певне розчарування. Очікуваний колорит майже відсутній - жінок у спортивних костюмах та з сумками у клітинку не побачили, продавці майже виховано кликали у свої магазини, не тягнули за руки, лише одного року напереріз мені кинувся кадр з криком «Сюшай, Саша, ти пачіму не смотріш маї джинси?».
Торгівля стала більш цивілізованою, перейшла з вулиць у сучасні офіси та торгові центри. Українцям та росіянам вже не потрібно тягнути товар у безрозмірних сумках через митницю - професійні перевізники самі все привезуть, таблички в стилі «Карго Украина Россия» на кожному кроці. Та й обороти стали суттєво нижче - більшість українців просто не спроможні купити якісні турецькі товари за свої скромні зарплати, а неякісні товари нам тепер везуть переважно з Китаю.
Єдине моє фото з Лалелі (не тому, що хтось заважав фотографувати, а просто реально не було що знімати):
Далі ми відправились на Гранд-базар. По дорозі подивились на Університет. Викладач колег всюди зустріне:
А так виглядає вхід:
Що поробиш, гаряча кров, проблема курдів, і взагалі Туреччина досить жорстка держава. Недаремно у світових новинах регулярно проскакують репортажі про заворушення в районі Університету та площі Таксим, а в Стамбулі на кожному кроці поліція і камери спостереження.
Отже, Гранд-базар. Це одне із «стандартних» туристичних місць Стамбулу. Часом навіть складно зрозуміти, чого тут більше - торгівлі чи історії. Розповідати не буду, варто побачити і зрозуміти. Можливо, купити щось на пам'ять, якщо не лякають розраховані на небідних туристів ціни.
Декілька фото:
По карті виглядало так, що між Гранд-базаром та Єгипетським є певна відстань. Насправді вони переходять один в другий. На Єгипетському трохи менше туристів, трохи менше ціни, і сама торгівля вже більш «місцева», цілі вулиці з товарами одного спрямування (наприклад, вулиця з посудом).
Магазин з горішками:
Там ми купили сувеніри друзям та рідним, перечекали дощ в критих рядах і вирішили вертатися назад в готель пішки через центр. І далі контрасти на кожному кроці. Ідеш по традиційно турецькій вулиці - вузько, тісно, кафе з маленькими стільчиками та столиками. Повертаєш за кут - наче якесь затишне європейське містечко. Ще трохи далі - магазини європейських та американських брендів, кав’ярні та піцерії світових мереж.
Відпочивши після обіду, ми відправили гуляти в парк Таджикистан на захід від Єникапи. Випадково побачили його на Гугл-картах, здивувались розміру.
Парк дійсно виявився дуже великим. Видно, що дерева висаджені в останні роки. Ідеально рівна поверхня підказує, що основа цього парку на березі моря була намита.
Вражає розмірами і стоянка перед парком, можливо, вона розрахована на те, що «доїжджаючі» жителі передмість будуть лишати свої авто і пересідати на метро.
Під час нашої прогулянки компанії місцевих жителів смажили м'ясо на мангалах, діти бігали з м’ячами, рибаки ловили рибу, бігуни бігали, велосипедисти катались по дорогах з бетонних плит.
Вертались в готель вражені масштабами. Зараз це просто велика рівна площадка з посадженими під лінійку молодими деревами. Але років через 5-10-20 там буде просто супер, причому одночасно парк зможе приймати тисячі людей.
Коли включили світло, ряд ліхтарів на височенних стовпах викликав аналогію з аеродромом.
Далі буде.