Демотиватор: косметика
Існує такий жіночий міф:
- Привіт. Що робиш?
- Гуляю сама темною безлюдною вулицею.
- А, типу смілива.
- Ні, типу не нафарбована.
Чому пані вважають, що без штукатурки на обличчі та інших мастких речей вони страшні?! Навпаки, вони природні, а нині куди не глянь, усюди ідентичне до натурального. Жартома скажу: Шекспір у сонеті СХХХ писав саме про не нафарбовану жінку - і вона вабить.
Ее глаза на звезды не похожи,
Нельзя уста кораллами назвать,
Не белоснежна плеч открытых кожа,
И черной проволокой вьется прядь.
С дамасской розой, алой или белой,
Нельзя сравнить оттенок этих щек.
А тело пахнет так, как пахнет тело,
Не как фиалки нежный лепесток.
Ты не найдешь в ней совершенных линий,
Особенного света на челе.
Не знаю я, как шествуют богини,
Но милая ступает по земле.
И все ж она уступит тем едва ли,
Кого в сравненьях пышных оболгали.
Переклад С. Маршака
- Привіт. Що робиш?
- Гуляю сама темною безлюдною вулицею.
- А, типу смілива.
- Ні, типу не нафарбована.
Чому пані вважають, що без штукатурки на обличчі та інших мастких речей вони страшні?! Навпаки, вони природні, а нині куди не глянь, усюди ідентичне до натурального. Жартома скажу: Шекспір у сонеті СХХХ писав саме про не нафарбовану жінку - і вона вабить.
Ее глаза на звезды не похожи,
Нельзя уста кораллами назвать,
Не белоснежна плеч открытых кожа,
И черной проволокой вьется прядь.
С дамасской розой, алой или белой,
Нельзя сравнить оттенок этих щек.
А тело пахнет так, как пахнет тело,
Не как фиалки нежный лепесток.
Ты не найдешь в ней совершенных линий,
Особенного света на челе.
Не знаю я, как шествуют богини,
Но милая ступает по земле.
И все ж она уступит тем едва ли,
Кого в сравненьях пышных оболгали.
Переклад С. Маршака