Трохи свіжини про Буковель
Не знаю навіть, як ми уживаємося під одним дахом. Зважаючи на давню ворожнечу між лижниками і бордерами. Я - лижниця. Юра - у ворогуючому таборі. Кажуть, протилежності притягуються… Так і живемо, добра наживаємо :).
Я теж намагалася освоїти борд. І обіцяю, що буду і далі чесно намагатися. Але психологічно я ніяк не можу змиритися з тим, що летіти з гори весь час доводиться то спиною то боком уперед. Тому бордер - як звізда в небі: ти його бачиш, а він тебе - ні. Ось чому лижники так панічно бояться цього скрипучо-зловіщого звуку гальмування кантом об лід. Бррррр...
Втім, коліно мені осинюшив цього разу ні краплі не сноубордист. А свій же - лижник. Коли не чекала біди, стояла в черзі на підйомник, і тут воно, оглашене, летить, не гальмуючи, і на повній швидкості чимось твердим мені в коліно. Очевидці казали - лижами. Ввалив, так ввалив.
А в остальном, прєкрасная маркіза, всьо хорошо!
Отже, днями ми повернулися з Буковеля. З п’ятиденних покатушок.
Як же там добре!!! Без зайвих слів викладаю фото
А так виглядають схили ближче до вечора. Фрістайл замовляли? Получітє-распішитєсь.
Світле майбутнє гірськолижного спорту України!! :))
І хвостато-полосате теперішнє...
Ой, а шо, там на горі безплатна ковбаса? Тоді й ми з вами!!!
Ну, далеко не безплатно, але погрітися і перекусити можна :)
А от до цих хлопців краще у гості не потрапляти...
Причому, всупереч поширеній думці, найнебезпечніші траси - це найпростіші, тобто сині. На них навіть профі побоюються виїжджати...
Чому? А ось чому :). На перших двох фото - синя траса...
А це дві червоненькі. Люди, чому ви нас обминаєте???? Там що, медом на тих синіх помазано?
А це ми. Підспівуючи динамікам "Камикадзе-камикадзе, вечность ради одного дня......"
.... спрямовуємо наш транспорт паралельно схилу..... :)
До речі, за поїздочку хочеться від душі подякувати Денису Гайовому із України Туристичної www.turkraina.info. Просто тому, що це душа колективу, 100-% привітність і організаторський талант. Ми взагалі не любителі організованого відпочинку. А цього разу ризикнули і не пошкодували. Щоб зекономити час і нерви на щоденних поїздках з Яремчі до Буковелю і назад.
По факту ми отримали:
Дорогу туди і назад автобусом вночі.
5 повних катальних днів (скіпаси і прокат оплачуються додатково)
Щоденний трансфер на гори і назад вранці і ввечері
Проживання у файних гуцульських котеджах
Сніданки і вечері на забій, і крім того смачні
Все це коштувало 1200 грн. з брата, якщо кому цікаво
Інформація була подана не на правах реклами, а на правах подяки :))